В Навечір’я Богоявлення ми духовно переносимося в той час, коли Іван Предтеча закликав людей до покаяння: “Покайтесь, бо наблизилося Небесне Царство” (Мт. 3:2).
На знак їхнього очищення він занурював їх у річку Йордан. Як водою омивається тіло від бруду, так він пропонував усім присутнім очистити свої душі від бруду гріхів. Сам він про себе говорив дивні слова: «Я вас хрищу водою на покаяння, а той, хто йде за мною, від мене потужніший, і я негідний носити йому взуття. Він вас христитиме Духом Святим» (Мт. 3:11). Народ, котрий його оточував, не розумів про кого він говорить.
До нього приходили різні люди, усвідомлюючи свою нікчемність та свої гріхи, і входили вони у Йорданські води, просячи у Бога простити їх. Грішники стояли біля річки, очікуючи, коли Іван Хреститель прийме їхнє покаяння. Так і ми, дорогі брати та сестри, очікуємо у Божому Храмі на милосердя, прощення, любов та благословення Боже. Надіємося, що Бога завжди буде з нами, прийде до нас і ніколи не покине нас.
У часі проповіді Івана на Йордан серед усіх людей що потребували покаяння приходить Ісус. Приходить Той, Хто є без жодної плями гріху, Хто не потребує омиття, очищення, прощення, бо Він – Бог. Так несподівано до всіх Ісус приходить на Йордан. Навіщо Він це робить? Навіщо приходить на Йордан і стає поруч із грішниками? Іван Хреститель не розуміє Його, не сприймає й противиться: «Мені самому треба христитися в тебе, а ти приходиш до мене?» (Мт. 3:14). Ісус Христос для того і прийшов, і став поруч із грішниками, щоби завжди бути із нами. Він для того і прийшов, щоби перебувати з нами «до кінця віку» (Мт. 28:20). Він не погорджує нами, грішниками. Ми Йому не осоружні, хоча і знаємо, що всякий гріх осоружний Богу. Ісус не соромиться нас, не осуджує, не картає, але стає поруч із нами, бо Він нас любить. І наші гріхи бере на Себе. Господь з’єднується з нами, щоби нас оновити та виправити.
І сьогодні, в Навечір’я Богоявлення, Сам Господь приходить до людей, а нам із вами потрібно тільки Його прийняти та повірити у Нього, впустити Його у наше життя. Від нас одних залежить наскільки ми будемо прагнути жити із Богом.
Ми віримо, що Він прийшов у світ, щоби ми не загинули. Ми віримо, що Він – правдивий Бог, і ми будемо прагнути жити Його святими заповідями. Ми віримо, що Він заснував на землі Свою Церкву, дочками і синами котрої ми є, ми віримо, що Його Слово вічне і незмінне. Ми віримо, що Він прощає та очищує нас від гріхів. І тільки з цією вірою ми приступаємо до святої води.
Якщо ми приносити плід покаяння, усвідомлювати свої гріхи та каятись в них, якщо ми будемо прагнути жити християнським життям, якщо ми будемо своїм щоденним життям свідчити про свою віру то і Свята Вода принесе у наше життя благодать та мир, вона стане тоді для нас освяченням.
Колись, у річці Йордані, сотні людей стояли біля Христа Спасителя, вони бачили Його чуда та дивовижні зцілення, вони прославляли Його, вони називали Месією та Господом. Вони вірили у Нього. Проте пройде трохи часу і ці ж самі люди будуть кричати: «Розіпни, розіпни Його!». Вони бачили Господа, але не хотіли бути із Ним. Ми ж, маємо не тільки бачити Христа, знати Його життя, зцілення та чуда, притчі та божественні слова, але бути поруч із Ним не тільки у радісні хвилини нашого життя. Ми маємо відкрити свої серця, свої душі для Ісуса, присвятити Йому своє життя. І пам’ятати: Господь Ісус Христос прийшов у світ, прийшов до нас, грішників, щоби спасти від наших гріхів, щоби ми не загинули, щоби отримали вічне життя.