Роздуми на неділю всіх святих

В першу неділю після П’ятидесятниці, дня Зіслання Святого Духа на апостолів, Церква встановила празник Всіх Святих. Цим вона свідчить, що ті дари, котрій їй дарував Творець Господь і Спаситель наш Ісус Христос, принесли дивовижні плоди – незліченний сонм святих подвижників віри та благочестя.

Сьогодні ми не можемо навіть уявити собі скільки цих людей, які колись жили на Землі. Декотрі із них нам відомі. Їхні імена ми промовляємо досить часто. Проте у Бога знаходяться і ті святі, котрі зовсім невідомі нам. Вони також перебувають в безперервній молитві за всіх нас, щоби добре звершали свій життєвий подвиг.

На жаль, ми не здатні на великі подвиги. Та й Господь не вимагає чинити щось надзвичайне від нас. Він тільки хоче, щоб наш подвиг був боротьбою із гріхом. Знову ж таки, в нашому житті відбувається все до навпаки. Замість того, щоби ненавидіти гріх, ми полюбили його, ми захоплюємося ним. Ми не усвідомлюємо свого життя без гріха. Як же ми можемо жити, щоб когось не осудити? Як ми зможемо не сказати про когось щось погане? Нам без цього не обійтися. А скільки непотрібних, зайвих слів виходять із наших уст?

До життя без гріха закликають нас подвижники віри та благочестя. Звичайно, що нам не потрібно іти в пустиню, закриватися від усіх. Ми просто повинні навчатися терпінню, смиренню, лагідності, щоби в гаморі та суєту світського життя не пропустити лагідного подиху Святого Духа.

Нам потрібно не зневірюватися. Достатньо пригадати тих святих, котрі із самої бездни гріха, із самої пекельної глибини змогли піднятися та стати святими. Пригадаймо тільки розсудливого розбійника та Марію Магдалину. Вони піднялися, вистояли та стали святими. Для людини також є можливість осягнути спасіння.

Адже в життя кожної людини є місце помилок та гріхів, проте, якщо ми прагнемо бути істинним християнами, то ми маємо прийняти заклик стати святими. Нам потрібно усвідомити, що святість – це не почесна грамота за добре прожити життя, не атестат з оцінками, в якому всі п’ятірки. Святість – це свідчення про наше «так» Богу, яке випливає із повної переміни нашого життя.

Для того Церква знову показує нам образи всіх святих, щоби ми могли не тільки дивуватися їхніми вчинками, але і докоряти собі, що ми не прагнемо до святості свого життя.

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *