«Радуйтеся завжди у Господі; знову кажу: Радуйтеся! Хай ваша доброзичливість буде всім людям відома. Господь близько! Ні про що не журіться, але в усьому появляйте Богові ваші прохання молитвою і благанням з подякою» (Фил. 4:4-6). Бог воскрес із мертвих, Він виводить з аду велике число святих, Він знищує силу диявола та руйнує владу гріха. «Цей день учинив Господь, радіймо й веселімся в ньому!» (Пс. 117:24).
Радіймо та веселімося, бо Христос Воскрес. Проголошуймо цілому світу новину про цей великий день, бо сьогодні ми отримали спасіння, отримали прощення гріхів, визволилися від рабства диявола та темряви гріхів. Сьогодні ад лежить у руїнах, бо Воскреслий Христос входить в його володіння, руйнує його, розриває пута, виводить усіх, хто там знаходився. Всі, створені із землі, входять на небеса, бо сьогодні вони визволилися від пут диявола, ликують та радіють, прославляють Бога: «Де твоя, смерте, перемога? Де твоє, смерте, жало?» (І Кор. 15:55).
Сьогодні, як ніколи, ми повинні дякувати Христу – Подателю всіх благ та Переможцю аду та смерті. Він створив нас та привів із небуття в буття. Він і тепер спас усіх від прокляття гріха. Він визволив нас від тиранії диявола та зробив нас вільними. Він дарує нам Свою любов. Ту любов, котрою Він покорив Своїх учнів, покорив народи та цілий світ. Всі Його діла та чуда, все Його життя, Його мученича смерть не залишаються у забутті, а Його Воскресіння – показує нам, що за межею смерті є життя.
Хочу навести слова великого полководця Наполеона. Перебуваючи на засланні на острові святої Єлени, він звернувся до одного із своїх підданих з такими словами: «Що ти думаєш про Христа». Коли той відповів, що ніколи не задумувався над Його існування та не цікавився Його життям, то Наполеон продовжив: «Шкода, що ти не думав ніколи про Христа. Ось, у дні моєї слави я був могутнім та шанованим, за мене воїни з радістю помирали. Моя присутність надихала їх на мужні вчинки та подвиги. А, що тепер? На даний час я перебуваю у засланні, то хто ж за мене воює, хто залишився мені вірним? Такою є доля великих людей. Тепер я бачу глибоке провалля між моїм падінням та бідою та вічною славою Божого Сина. Я ще не помер, а моя справа вже зруйнувалася, в той час, коли Христос помер ХІХ століть тому, а Його справа і надалі існує, як в той час, коли Він жив. Він ніколи не боявся Своєї смерті, а, навпаки, очікував її з радістю.
Він – єдиний, Хто після Своєї смерті залишився живим та могутнім. Майже у всіх країнах проповідується Його наука, Ісуса люблять, Його прославляють, Йому засилають молитви… Олександр Великий, Цезар, Карл Великий, а також і я сам – всі ми були засновниками могутніх держав, але на чому тримається та трималася наша влада? На силі та могутності. Ісус Христос заснував Свої царство на любові та милосерді, тому й не дивно, що люди з готовністю віддадуть на Нього свої життя. Ісус став тим Завойовником, Котрий об’єднує та гуртує не тільки один народ, але і все людство з Самим Собою, в любові та милосерді, прощенні та добрі.
Христос – це любов і Він бажає цю любов дати людям та завоювати їхні серця, – і це все, що Він хоче. І Він це отримує! Всі завойовники, зі всіма своїми талантами, зазнали краху та поразки через те, що, підкорюючи світ, вони не мали жодного друга. Спільнота, котру з’єднує Христос – наймогутніша з усіх спільнот, бо вона основується на любові, бо тут один одному готові допомогти та підтримати. Тому я переконаний, що Христос був не тільки надзвичайною людиною, Він є Богом».
В цей світлий та радісний день, поклонімося Воскреслому Христу, нашому Богу та Творцю, нашому Спасителю та Відкутипелю. Бо Він помер за гріхи всього людства, Праведник за неправедних, щоби привести нас до Бога. Відкриймо свої серця назустріч Ісусу, Котрий страждав та помер заради нас, воскрес і перебуває з нами. І Він увійде, і наповнить Собою та Своїм світло наше вбоге життя, оновить на преобразить душі. А ми у відповідь, обіймімо один одного, простімо один одного, усміхнімося один одному, подамо руку допомоги один одному, бо Христос Воскрес.