Там було Царство Боже, яке прийшло в силі та могутності. Так сказав Христос перед Своїм Преображенням: «Є деякі з отут присутніх, що не зазнають смерті, аж поки не вздріють Царства Божого, що прийде у могутності» (Мр. 9:1).
Тут Христос сяє, як сонце. Тут люди, поклоняються Йому, віддаючи шану та любов. Тут слава Божа осяває праведників. Це і є Царство Боже, показане на короткий час малому числу вибраних, Царство, котре буде очікувати вкінці віків на кожного із нас, якщо ми його, звісно, заслужимо.
Один із тих, хто перебував на горі, Іван, стане в майбутньому глядачем ще більших надзвичайних об’явлень та чудес. Він побачить Небесний Єрусалим, про котрий напише: «Місто не має потреби ні в сонці, ні в місяці, щоб вони світили йому: бо слава Божа освітила його, і світильник його – Агнець» (Одк. 21:23).
Так Агнець, який преобразився на Таворі для п’ятьох вибраних, стане джерелом світла для незчисленої кількості християн. «Нехай засяє і нам, грішним, світло Твоє споконвічне» (тропар празника Преображення ГНІХ) «Боже змилосердися над нами й благослови нас; нехай засяє лице Твоє над нами» (Пс. 66:2). «У твоїм світлі побачимо світло» (Пс. 36:10).
Події Преображення Ісуса вчать нас тому, в Кого ми, властиво, віримо, Кого називаємо Спасителем.
Христос – не просто Людина та Вчитель.
Христос – це Бог пророків, Податель Закону, Співбесідник праведників, вічне сіяння слави Отця, Світло від Світла, Бог істинний від Бога істинного.
Христос – це Той, Хто більший від Мойсея. Той, Кому служить Ілля.
Христос – це істинне Світло, котре просвічує кожну людину у світі.
І майбутню надію Вічного Життя пояснює таворське світло, і майбутнє Небесне Царство відкриває нам.
І розмаїття плодів, освячених цього дня, говорить нам про радість та щастя, багатство та красу майбутнього Царства, якому не буде кінця.
І навіть фрукти в цей день свідчать про Боже милосердя для нас, грішників. «Що яблуня між лісовими деревами… У її холодку, що так бажала, я сіла і плід її був солодкий моєму піднебінню» (Пісн. Піс. 2:3)