Всечесніші отці!
Любі брати та сестри!
Сьогоднішнє свято присвячене Пречистій Діві Марії, її зачаттю у лоні святої матері Анни. Це свято має свою давню історію. Воно носило назву Зачаття св. Анни, що зачала Марію. І ця назва збереглася в багатьох церквах до сьогодні. Інша назва цього свята прийшла від латинської Церкви, як проголошення догми, тобто правди віри про Непорочне Зачаття Пресвятої Богородиці Папою Пієм IX 8 грудня 1854 року.
Назва свята Зачаття св. Анни говорить нам про подію, яка відбулася, а назва – Непорочне Зачаття вказує на суть цього свята, основне його значення і висловлює високу честь, гідність та святість Марії. І відомо, що жоден гріх, навіть найменший, не торкнувся її протягом усього життя. А це зовсім не означає, що вона була вільна від спокус злого духа. Диявол спокушував її, але вона довіряла Господові і перемагала його спокуси. Бо у Святому Писанні читаємо, що злий дух спокушав теж Ісуса, самого Бога: «І скінчивши всі спокуси, диявол відійшов від нього до якогось часу» (Лк 4,13). Отже, «до якогось часу», і звичайно більше у Писанні не згадується про напади сил зла на Христа, хоч маємо право здогадуватися, що вони були… Коли сатана так поводився із самим Господом, то що можна сказати про Марію, що була тільки людиною? Нападав диявол на неї, але вона призивала Творця на допомогу і перемагала його. Вона не була надзвичайною жінкою, а такою як ми усі, тільки, що жоден гріх не мав доступу до неї, бо вміло використовувала дари у боротьбі зі злом, а ще краще сказати, що особливою любов’ю була прив’язана до Всевишнього, тому любов постійно торжествувала у її серці і місця злу не було. Не можемо замовчати її виняткового привілею: була вибраною на Матір Сина Божого.
Історія свята полягає в здійсненні обітниці, даної Богом нашим прародичам в раю. Бог обіцяв послати людям Спасителя і так сказав до змія-диявола: «Я покладу ворожнечу між тобою і жінкою, і між твоїм потомством та її потомством. Воно розчавить тобі голову, а ти будеш намагатися вп’ястися йому в п’яту». (Бут 3,15).
Сьогоднішнє свято – це відзначення зачаття Анною дочки, обіцяної Богом жінки, – Марії. Зачаття тої, котра є початком спасіння людей. Вона вільна від первородного гріха, є Пренепорочною, над котрою диявол не мав ніякої влади і ніколи її не буде мати над нею, навіть тінь гріха її ніколи не доторкнулася. За те, що диявол використав наймудрішого змія для спокуси жінки у раю, Господь прокляв його, кинувши його на землю, по якій він повзає, дихаючи та наїдаючись порохом. З цього ми розуміємо, що Господь дав владу людині наступати на голову злого духа (пор. Бесіда 17 на Буття, св. І. Золотоустий).
Перша жінка, Єва, згрішила, втратила свою красу та гідність, а Пренепорочна Марія своєю святістю, красою і могутністю перевищує всі створіння. Її з-поміж усіх сотворінь Бог любить найбільше і вона обдарована багатими ласками з самого початку свого зачаття, бо з передвіків вибрана на Матір Спасителя.
В Євангелії про Пречисту Діву Марію сказано мало. Твердження про Непорочне Зачаття розвивалось досить повільно, потрібні були особливі ласки і світло Св. Духа. Коли Пречиста Діва Марія з’явилась святій Бернадеті в Люрді 1858 року і свята Бернадета запитала Прекрасну Діву, хто вона така, то Пречиста Діва Марія відповіла: «Я – Непорочне Зачаття». Це було підтвердженням проголошеної догми. Ми щасливі тим, що у нашій Церкві такого сумніву ніколи не було, бо називаємо її: Пренепорочна. А догми проголошуються тоді, коли наступають сумніви, єресі, заперечення та невіра у ті чи інші правди.
Ми радіємо, що на землі жила Непорочна Діва Марія – улюблена дочка Бога Отця, Мати Божого Сина, Обручниця Святого Духа, котра наділена надзвичайними ласками, а особливо материнським серцем. Серце – це найцінніший скарб людини, а чисте Серце Марії – найвища досконалість, яку створив Господь, це Серце, повне надприродної любові до Бога і всіх людей, повне ніжності і чуйності. Марія своїм серцем відчуває потреби всіх людей: терпить із терплячими і робить все, щоб їх потішити, прийти їм на допомогу, врятувати людей від зла та вічної загибелі. Наш час – це час інтенсивної дії злих сил. Нам потрібно проти них сильної оборони. Марія – це погроза на дияволів. Вона і тепер з нами, про що заявляє нам у своїх об’явленнях. Пресвята Діва закликає людей до єдності з Богом через покаяння, молитву, жертву і піст. За час свого перебування на землі Марія жила скромним, непомітним життям. Ісус Христос помираючи на хресті, звернув нашу увагу на неї, даючи її нам як матір. І ми віримо, що в третьому тисячолітті ім’я Марії прославлятиметься всюди, як нашої улюбленої небесної Матері.
Пошануймо сьогодні святу Анну, котра почала у своєму лоні цю, що ми називаємо Богородицею. Йоаким і Анна випросили її у Господа своїми гарячими молитвами, а були вже поважного віку. Звернімо увагу на велику силу молитви, котрою можна випросити у Бога різних дарів. Ісаак молився двадцять років і молитва вирішила безпліддя його жінки Ревеки, що породила Ісава та Якова, навчає св. І. Золотоустий (пор. св. І. Золот., «Бесіда … не розголошувати гріхів братії» п.9). А разом з тим, безпліддя Сари, Ревеки, Рахилі, що родили у похилому віці, означало приготування до народження Сина Божого без втручання людини, а дією Святого Духа (св. І. Золот., там же, п.7). Тому, вчімося й ми шанувати одні одних нашою витривалою молитвою, як це чинив Ісаак, котрий не докоряв своїй жінці, не мав до неї претензій, не докоряв Богові, але всю свою надію поклав у любові до Творця. Святий І. Золотоустий каже, що він стидається таких, хто молиться до Бога: «Помстись за мене моїм ворогам; покажи їм, що у мене є Бог. Не тоді, людино, вони пізнають, що у нас є Бог, коли ми будемо обурюватися, гніватися й досадувати; але, коли ми будемо смиренні, тихі, лагідні… і продовжує, – … коли ти просиш Законодавця порушувати Його власні закони, молиш Його суперечити Самому Собі… молишся, щоби він вислухав тебе, зробити шкоду ворогам, – то поступаючи так, ти не молишся і не просиш, а ображаєш Законодавця та засмучуєш Того, хто бажає дарувати тобі блага, що походять від молитви. Як може бути вислухана така молитва…, коли ти дражниш того, Хто має тебе почути?» (св. І. Золот., там же п.11). А у наші часи ми свідками, як то люди погорджують одні одними, уважаючи себе віруючими та практикуючими християнами й кличуть до Господа, щоб «помстився ворогам…». Противляться священикам, очорнюють їх, дозволяють собі шарпати їх за священицькі одежі, тощо. Послухаймо слова св. Учителя Церкви, котрий закликає до пошани священика: «Я дивлюся не на його злобу, а на гідність. Хай ніхто не говорить, що він властолюбний і непотрібний; шаную божественне вибрання, хоч би він показався негідним того… Хай почують це ті, котрі не уважають священиків; хай знають вони, яку пошану Давид показував царю; а священик заслуговує далеко більше уваги та пошани, бо покликаний до вищого служіння. Хай навчаться вони не судити та не звинувачувати, але коритися і показувати слухняність» (св. І. Золот., «П’ять слів про Анну» 2-ге Слово). Із життя Марії вчімося мати пошану до Бога та до ближнього, бо вона любила ворогів, навіть тоді, коли вони розпинали її Сина на хресті. Як це зробити? Щиро і постійно просити Господа Бога про такий дар і ми отримаємо його. Хай Пресвята Богородиця, яка була пречиста і пресвята від свого зачаття, допоможе нам каятися та перепрошувати Господа за наші беззаконня, а разом з тим зростати у любові Божій та до ближнього.
+ Ігор (Возьняк)
Архиєпископ і Митрополит Львівський УГКЦ