19 грудня наша Церква згадує одного із найбільших святих Христової Церкви – Миколая, Архиєпископа Мир Лікійського, Чудотворця, котрого вшановують усі. Напевно, немає такої людини, котра б не очікувала дарів від цього святого. Його високо й свято вшановували в усі часи усі народи – і не тільки християни, але й мусульмани і навіть чимало поган.
Все його життя було сповнене вірою у Господа, молитвою та ділами милосердя. Забуваючи про себе, він постійно допомагав бідним, потішав терплячих, захищав невинно засуджених, скріплював у вірі і невпинно творив діла християнської любові та милосердя.
Зазвичай, ми його називаємо «правилом віри, образом лагідності, учителем повздержності». Немає більше такого Божого угодника, котрого б усі так почитали й прославляли. Святість його життя і блаженна кончина засвідчені численними чудами. Він став тим швидким помічником для усіх людей, котрі перебувають у бідах та напастях.
Він закликає кожного із нас іти його шляхом; шляхом милосердя, любові та твердої віри. Якщо ми бажаємо добра для себе, своєї країни і для цілого людства, то маємо взяти за приклад життя святителя Миколая.
«Отче, священноначальнику Миколаю, моли Христа Бога, щоб спаслися душі наші» (Тропар святому Миколаю).