Сьогодні Церква вшановує пам’ять усікновення чесної голови Предтечі Господнього Івана Хрестителя.
Іван Хреститель — пророк, мученик; після Діви Марії найбільший святий. Про нього Господь Ісус Христос казав: «Серед народжених жінками не поставав (пророк) більший від Івана Хрестителя». Іван Хреститель прославляється Церквою, як «янгол, і апостол, і мученик, і пророк, і світильник, і друг Христів, і пророків печатка, і заступник старої та нової благодаті, і серед народжених пречесніший, і світлого Слова глас».
Про мученицьку кончину святого Івана Хрестителя в 32 році по Різдві Христовому оповідають Євангелисти Матей (Мт. 14,1-12) і Марко (Мк. 6,14-29).
Пророк Іван Хреститель був сином священика Захарії (з роду Аарона) і праведної Єлизавети (з роду царя Давида), родички Пресвятої Богородиці, коли вони були у похилому віці й вже не сподівалися на потомство. Він був посланий Богом, щоб приготувати вибраний народ до визнання Ісуса Христа Месією. Жили його батьки біля Хеврону (у Нагірній країні), на південь від Єрусалиму. Він був по материнській лінії родичем Господа Ісуса Христа і народився на шість місяців раніше Господа. Як оповідає Євангелист Лука, архангел Гавриїл, з’явившись його батькові Захарії у храмі, сповістив про народження в нього сина. І ось у благочестивого подружжя, до похилої старості позбавленого розради мати дітей, нарешті народжується син, якого вони випросили у молитвах.
За милістю Божою він уник смерті серед тисяч убитих немовлят у Віфлеємі і його околицях. Святий Іван виріс у дикій пустелі, готуючи себе до великого служіння строгим життям — постом і молитвою. Він носив грубий одяг, підперезаний шкіряним поясом, і харчувався диким медом і акридами (рід сарани). Він залишався пустельником доти, поки Господь не призвав його в тридцятирічному віці до проповіді єврейському народові.
Корячись цьому покликанню, пророк Іван з’явився на берегах Йордану, щоб приготувати народ до прийняття очікуваного Месії (Христа). До ріки перед святом очищення у великій кількості сходився народ для релігійних обмивань. Тут і звернувся до них Іван, проповідуючи покаяння та хрещення на відпущення гріхів. Сутність його проповіді полягала в тому, що перш, ніж одержати зовнішнє обмивання, люди повинні очиститись духовно, і в такий спосіб приготувати себе до прийняття Євангелія.
Після Хрещення Господнього святий Іван Хреститель був вкинутий до в’язниці Іродом Антипою, чотиривласником, правителем Галілеї.
Пророк Божий відкрито викривав Ірода за те, що той, залишивши законну дружину, дочку аравійського царя Арети, беззаконно жив з Іродіядою, дружиною свого брата Филипа (Лк. 3,19,20). В день свого народження Ірод влаштував бенкет вельможам, старійшинам і тисячникам. Дочка Іродіяди Соломія танцювала перед гостями й догодила Іродові. На подяку дівчині він заприсягнувся дати все, що вона попросить, навіть половину свого царства. Мерзенна танцівниця за порадою своєї злісної матері Іродіяди попросила дати їй негайно ж на тарелі голову Івана Хрестителя. Ірод засмутився. Він боявся гніву Божого за вбивство пророка, якого сам раніше слухався. Боявся він і народу, який любив святого Предтечу. Але через гостей і необережну клятву він повелів відрубати голову святому Іванові й віддати Соломії.
За переказом, вуста мертвої голови проповідника покаяння ще раз відкрилися й промовили: “Іроде, не гоже тобі мати дружину Филипа, брата твого”. Соломія взяла таріль із головою святого Івана й віднесла своїй матері. Несамовита Іродіяда попроколювала язик пророка голкою й закопала його святу голову в нечистому місці. Але благочестива Іванна, дружина Іродового домоправителя Хузи, поховала святу голову Івана Хрестителя в глиняній посудині на Оливні йгорі, де в Ірода була власна ділянка землі (віднайдення чесної глави святкується 24 лютого). Святе тіло Івана Хрестителя взяли тої ж ночі його учні й поховали в Севастії, там, де відбувся злочин. Після вбивства святого Івана Хрестителя Ірод продовжував правити ще якийсь час. Понтій Пилат, правитель Юдеї, посилав до нього зв’язаного Ісуса Христа, над Яким він насміявся (Лк. 23,7-12).
Суд Божий відбувся над Іродом, Іродіядою і Соломією ще при їхньому земному житті. Соломія, переходячи взимку річку Сікоріс, провалилася під лід. Лід здавив її так, що вона висіла тілом у воді, а голова її перебувала над льодом. Подібно до того, як вона колись танцювала ногами на землі, тепер вона, немов танцюючи, робила безпомічні рухи в крижаній воді. Так вона висіла доти, поки гострий лід не перерізав її шию. Труп її не був знайдений, а голову принесли Іродові та Іродіяді, як колись принесено було їм голову святого Івана Предтечі.
Аравійський цар Арета в знак помсти за безчестя своєї дочки рушив військом проти Ірода. Зазнавши поразки, Ірод був підданий гніву римського імператора Гая Каліґули (37-41) і був разом з Іродіядою засланий в ув’язнення до Галії, а потім в Іспанію. Там їх поглинула розверзнута земля.
На згадку усікновення голови святого Івана Хрестителя Церквою встановлені свято і строгий пост як вияв скорботи християн, які пам’ятають про насильницьку смерть великого Пророка.