Зіслання Святого Духа

«Благословен єси, Христе Боже наш, що премудрими рибаків явив, зіславши їм Духа Святого, і ними уловив вселенну. Чоловіколюбче, слава Тобі» (тропар Зіслання Святого Духа).

День П’ятидесятниці – це початок історії Церкви, її народження й поширення. В цей день, більше як дві тисяч років назад, Єрусалим був переповнений паломниками зі всіх кінців Римської імперії. І тут увага людей переключилася на невелику групу галилеїв: піднесених, відважних, осяяних якоюсь неземною силою. Вони зверталися до народу, викладаючи якусь дивну науку. Одні вважали їх п’яницями, інші дивувалися їхній науці. І всі розуміли те, що вони говорили, не знаючи навіть арамейської говірки. Тоді вийшов Петро і сказав, що прийшов час для здійснення пророцтв, коли Дух Святий спочине на всіх вірних. Він звернувся до присутніх з палкою й відважною проповіддю: «Мужі ізраїльські! Послухайте оці слова: Ісуса Назарянина, якого Бог засвідчив серед вас силою, чудами і знаками, що їх Бог зробив між вами через нього, як ви самі знаєте, – отого (Ісуса), згідно з визначеною постановою і передбаченням Божим, ви видали і вбили руками беззаконних, прибивши до хреста; його Бог воскресив, порвавши пута смерті, бо неможливо було, щоб вона держала його в своїй владі» (Діян. 2:22-24).

Сила Петрової науки була надзвичайна. В той день тисячі людей прийняли хрещення в Ісусове ім’я. Дух Святий докорінно змінив сутність апостолів: від простих, боязких рибаків до мужніх, палких, відважних проповідників Христової Євангелії.

З того часу, коли над апостолами пронісся таємничий звук, схожий на шум вітру, коли над ними з’явилися полум’яні язики, вони стали іншими людьми. Ті, хто ще так недавно в страху втікали із Гетсиманії, розпочинають всесвітню проповідь Євангелія.

Їх не зупинять ані погрози, ані муки, ані тюрми. Від тепер їм не страшно померти за Христа, бо вони знають правдиве призначення людини і те, що їх очікуватиме на небесах, поруч із Христом. Багато століть минуло від тієї події, яка перемінила й укріпили Христову Церкву на землі. За апостолами прийшли нові покоління, котрі мужню продовжували відстоювати Христову науку й боронити Церкву від різних єресей. Проти них також озброювалися можновладці і філософи, чиновники і поліція. Але, розп’яті, спалені, мучені на аренах цирку, вони перемогли смерть, встояли у Святому Дусі, й отримали нев’янучий вінок нагороди в Небесному Царстві.

І всі ми також є тим новим поколінням, яким слід боронити й відстоювати свою Церву, не боячись ані розправ, ані погроз, ані висміювання., бо з нами Святий Дух, бо з нами наш Спаситель, бо за нами вічність і Царство Небесне.

Зображення: Holger Schué із сайту: Pixabay

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *