Не думаю, що комусь хотілося б у бік свого приятеля сказати: «Я думав ти мій друг, а ти – зрадник». Ще менше хотілося б почути ці слова у свою адресу.
Протягом багатьох століть люди намагались зрозуміти: чому Юда зрадив Ісуса. Написані цілі трактати, автори яких намагалися зрозуміти, навіщо так вчинив Юда. Іноді їхні припущення використовувалися для нападів на євреїв, бо слово «Юда», має той самий корінь, що і країна – Юдея, а по-грецьки євреї називаються юдеями. Деякі сучасні вчені доказують, що жодного Юди – зрадника Христа – не існувало, а євангелисти придумали його, щоби на християн не поширилися посилені римські гоніння на юдеїв. Інші вважали, що вчинок Юди не був зрадою, але частиною Божого задуму у житті Ісуса.
Все це не має жодного відношення до істини. Всі персонажі цієї історії, за виключенням римських правителів, були євреями. Юда ж – це звичайнісіньке чоловіче ім’я у євреїв. Цар Давид розпочинав свій родовід від Юди – сина патріарха Якова, який отримав таке почесне ім’я Ізраїль. Юда Макавей був прославленим героєм, котрий за два століття до цих подій визволив Юдею від сирійців. Юда із Галилеї був вождем повстання проти римського панування в часи дитинства Ісуса. Як бачимо, в цьому імені Юда знаходиться не тільки царське, але і революційне відображення.
Ми постійно повинні пам’ятати про те, що коли Ісус сказав: «Один із вас мене зрадить» (Мт. 26:21), одинадцять учнів не знали, про кого саме Він говорить. Юда, був одним із дванадцяти учнів Ісуса, виконував звичні справи, провадив звичайне життя як друг та порадник. Юда бачив чудесні зцілення, які здійснив Ісус, слухав притчі, підтримав Петра у визнанні Ісуса Месією. Юда прийшов у Єрусалим разом із усіма, співав осанну, кидав свою одежу на дорогу перед Христом. Юда дивився, як Христос крушить столи та лотки з монетами та клітки з голубами в Храмі. Юда зовсім не відрізнявся від решти учнів Ісуса.
Проте тепер все змінилося і то в найгірший бік. Жодна людина ані в наш час, ані в часи Ісуса, не спроможна визначити ті мотиви та причини, через котрі Юда став зрадником. Вже більше, як дві тисячі років, людство не перестає хвилювати питання: чому Юда зрадив свого Вчителя? Іван (пор. Ів. 12:6) та Матей вважають, що причина приховувалася в жадібності та користолюбності Юди. Проте сума, про котру говорить Матей, дуже маленька – тридцять срібняків. Лука (пор. 22:3) та Іван (13:2) наголошують, що в Юду увійшов сатана. Зло – справа не проста, досить заплутана і саме в цьому приховується вся глибина його таємничості та небезпеки.
Стимул для вчинку Юди – це не тільки гроші, хоча вони дійсно були йому потрібні, якщо він думав відійти від учнів Христа та розпочати нове життя. Можливо, вчинок Юди був спровокований його розчаруванням в Ісусі, коли Він почав готуватися до Своєї смерті, а не до сходження на престол Юдеї як довгоочікуваний Цар. Можливо, слова Ісуса зруйнували надії Юди (так само як надії Якова та Івана), що він не буде Його правою рукою при новій владі; адже Юда був скарбником, якого апостоли цінували та якому довіряли. Можливо, він плекав плани відносно свого життя в майбутньому Царстві. Можливо, десь далеко в Галилеї була маленька ферма, на яку він покладав надії. Ніхто не знає.
В центрі цієї яскравої картини, яку описав Матей, ми знову бачимо Ісуса – майже спокійного, але дуже сумного. Він готується до святкування Пасхи, розказуючи Своїм дванадцятьом учням про те, що повинно відбутися. Він відчував жорстокі випробовування та сумував про близьку зраду одного із Своїх учнів.
Ісус простував на хрест, зранений гріхами, спільними для всього людства: жадністю, похотями, амбіціями. Коли ми говоримо. Що Ісус помер за наші гріхи, то, зазвичай, маємо на увазі щось високе та абстрактне. Проте Його привели на хрест не тільки здійснені нами неправильні вчинки, а саме ті наші гріхи, в яких ми загрузли.
«Чи то часом не я, Господи?» (Мт. 26:22). Спробуймо проказати ці слова, знаючи, що саме ми спричинилися до смерті Христа. Тільки тоді ми зможемо відчути, що означало для Ісуса сидіти за тим столом і ділити пасхальну їжу з учнями – і з Юдою також. Адже Він також і обіцяв розділити Свою майбутню гостину ще й з нами.