Урок Ісава
Наше християнське життя схоже до приготування їжі. Хоча ми і знаємо, що Бог дав нам ідеальну кулінарну книгу, Біблію, але все ж таки ми прагнемо її вдосконалити та виправити, вносячи свої корективи та ідеї, замість того, щоби використовувати готові рецепти, котрі дарував нам Господь.
Хороша кулінарна книга розказує нам, як крок за кроком, приготувати смачну їжу. Наша добра Біблія навчає нас, як крок за кроком, жити життям, котре прославляє Бога. Вона вчить нас приймати гідні рішення, робити виважені вчинки. Якщо ми використовуємо цю книгу, тоді наше життя наповнюється Божою благодаттю.
Обітниці та заповіді Біблії – це Божі рецепти для щасливого нашого життя. Проте, як найчастіше буває, ми зовсім не дотримуємося порад цієї кулінарної книги життя. Ми намагаємося вирішити все самі.
Чимало християн створюють свій особистий рецепт відношень з протилежною статтю. Деякі навіть говорять: «А, що тут поганого, коли я буду зустрічатися із невіруючою людиною? Хіба це таке вже й важливе для подальшого подружнього життя?». Інші вважають, що статеві стосунки до шлюбу цілком природні та нормальні: «Як тоді дізнатися, чи ти підходиш один одному?».
Цікаво й те, що християни також мають свій рецепт щодо вирішення конфліктів. Найчастіше ми прагнемо помститися своєму кривднику, обмовити, очорнити, оббрехати. Та чи такий Божий рецепт? Чи прощаємо ми тих, хто нас скривдив, чи виявляємо любов та милосердя до них?
Що відбувається тоді, коли нас образили чи скривдили? Чи дотримуємося ми Божого рецепту, чи просто говоримо: «З мене досить!». Навіть не намагаючись зазирнути в кулінарну Божу книгу, із готовими вирішеннями та рецептами.
Тут немає нічого нового під сонцем. Всі ми стикаємося із тими ж проблемами, що і всі християни до нас. Проте Біблія подає нам цікавий приклад-історію, в якій Ісав продав своє первородство Якову за миску юшки: «Раз Яків зварив юшки, а прийшов Ісав з поля, виснажений. Ісав сказав до Якова: «Дай но та вихилю оту червону юшку, ось цю червону, бо я знемігся». Тому й названо його Едом. А Яків відповів: «Продай мені найперше твоє первородство». Ісав сказав: «Я ось вмираю! Навіщо воно мені оте первородство?». І сказав Яків: «Клянися мені перше». Поклявся той і продав Якову своє первородство. Тоді Яків дав йому хліба й юшки з сочевиці. З’їв той і напився, а потім устав і пішов геть. Так то Ісав зневажив первородство» (Бут. 25:29-34).
Яків та Ісав жили в ті часи, коли люди не читали книг та не дивилися фільмів. Все, про що вони дізнавалися, передавалося усно: через розповіді, пророцтва. Тисячі років до них патріархи, із покоління в покоління, передавали історії про Бога. Так всі дізнавалися про існування одного Бога, так Авраам почув історію Адама та Єви.
Авраам розказував свої власні історії і передавав свій досвід життя з Богом своїй сім’ї. Ісаак ріс, слухаючи розповідей про зустріч його батька із Богом. Потім Ісаак розказував і передавав своїм синам історію про Бога та Його великі обітниці, котрі Він дав їхньому діду.
Пройшли роки і Бог Сам почав говорити з людьми. Господь говорив нечасто, але коли це відбувалося, Він відкривав людям важливі речі.
Одна із найважливіших Божих обітниць, даних Аврааму, була та, котру ми називаємо «Завіт Авраама». Це вічний та безумовний завіт, який складався із 3 частин:
- Ханаанська земля завжди буде належати нащадкам Авраама.
- Нащадки Авраама будуть сильним народом, і одним із них буде Месія.
- Месія буде благословенним та принесе благословення всім народам землі.
Чи можемо ми уявити, як Ісаак розказував ці історії своїм дітям біля вогню багаття? Дивно було б почути слова його дітей: «Тату, розкажи нам історію, як дід хотів принести тебе в жертву, але в останній момент Бог вмішався і дав замість тебе барана».
Діти знали ці історії, вони знали всі обітниці. Вони також знали історію своєї мами, до якої також говорив Бог: «І молив Ісаак Господа за свою жінку, бо була неплідна, і Господь вислухав його молитву й зачала Ревека, його жінка. І билися дитятка одне об одне в її лоні. А вона сказала: «Коли так, навіщо мені жити?» і пішла спитати Господа. Господь же сказав їй: «Два народи в твоїм лоні, два народи розділяться з твого лона. Один буде від другого сильніший. Старший буде молодшому служити» (Бут. 5:23).
Діти чули цю історію від своєї мами багато раз. І вони знали, що благословення буде належати Якову. Кожен із братів знав «рецепт» для свого життя. Ісаак, Ревека, Ісав та Яків – всі вони добре знали Божі «рецепти», але все ж таки намагалися використати свої особисті. Ісаак віддав перевагу Ісаву. Яків вирішив піти на обман, а Ісав знехтував своїм первородством.
Ілюстрація: The Mess of Pottage (watercolor circa 1896–1902 by James Tissot)
