«Дні наші лічені не нами…»

Читаючи словами псалмопівця, чітко усвідомлюєш, що наближається межа життя: «Дні віку нашого сімдесят років, а як при силі – вісімдесят років; і більшість із них – то труд і марність, бо скоро линуть, і ми зникаємо» (Пс. 90,10). У цьому віці кожен новий день приймаєш з вдячністю, як подарунок від Бога і жалієш, що багато часу витрачено даремно. Апостол Павло заповідає: «Тож, уважайте пильно, як маєте поводитися, – не як немудрі, а як мудрі, використовуючи час, бо дні лихі» (Єф. 5,15-16).

Здавалося, їх так багато попереду, а вони прослизнули, як пісок, і залишили лише спогад про минуле. У кружлянні часу і в побутових турботах важливо не втратити життєву мету і не сплутати мету із засобами її досягнення. Мета – це головне, а засоби – другорядне. Мета не виправдовує засоби. Гідна мета не досягається негідними засобами. Гідній меті потрібні гідні засоби. Як тільки метою виправдовують засоби, відбувається підміна: засоби ставляться на місце мети. Другорядне стає на місце головного, а головне випадає з перспективи і втрачає своє значення. Другорядне, поставлене на місце головного, позбавляється справжнього сенсу. Тому так важливо розрізнити і не сплутати мету, завдання та засоби, необхідні для досягнення мети.

Святе Письмо різними словами називає мету християнського життя. Христос називає її Царством Божим: «Шукайте перше Царство Боже та його справедливість, а все те вам докладеться» (Мт. 6,33). Христос називає мету вічним життям: «А вічне життя у тому, щоб вони спізнали тебе, єдиного, істинного Бога, і тобою посланого – Ісуса Христа» (Ів. 17,3). В іншому місці Христос називає метою перебування в Бозі: «У мені перебувайте – а я у вас! Як неспроможна гілка сама з себе плоду принести, якщо не перебуватиме вона на виноградині, ось так і ви, якщо не перебуватимете в мені» (Ів. 15,4). Апостол Петро називає метою християнина обоження: «щоб ними ви стали учасниками Божої природи, уникнувши зіпсуття, яке пожадливістю розповсюдилось у світі» (ІІ Петр. 1,4). Преподобний Серафим назвав метою християнського життя стяжання Духа Святого.

Ця мета досягається різними засобами. Необхідно зберігати совість у чистоті, серце від лукавих помислів, уяву від розпусних картинок. Потрібно зберігати мову від пустопорожніх слів і лихослів’я. Цьому сприяють стриманість, молитва і милостиня. Мета визначає і повсякденні завдання. Христос виражає постійне завдання християнина короткою заповіддю: «Пильнуйте!».

Все разом: мета, завдання та засоби до їх досягнення утворюють зміст християнського життя, уособленого у Христі. «Для мене бо життя – Христос» (І Фил. 1,21) – пише апостол, висловлюючи в цих словах зміст християнського життя від апостольських часів до наших днів.

священик Павло Адельгейм
За матеріалами: http://www.mgarsky-monastery.org

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *