Сьогодні, як і тисячу років тому назад, гостинність на Сході вважається однією із найбільших чеснот серед кочівників пустині. Тут немає нічого дивного, бо в країні, де немає доріг, поліції, готелів, ніхто не зможе вижити без сторонньої допомоги. Зазвичай, кочівники мало цікавляться зовнішнім світом, проте вони відкриваються зовнішньому світу у момент прийняття гостей.
Гостинність є універсальною, бо вона відкрита не тільки до тих, хто схожий на нас, але і до кожного, хто може появитися на нашому порозі. Це ознака серця, котре відкрите до всього людства.
У 18 розділі книги Буття ми бачимо Авраама, як ідеального господаря, котрий приймає гостей. В полуденну спеку не те, що на Сході у пустині, але навіть і у нас, хочеться сховатися в тіні та подрімати. Так само Авраам, ховаючись від полуденної спеки, дрімав при вході у шатро. І тут він бачить трьох подорожніх. Він вибігає їм на зустріч, вітається, кланяється їм і запрошує скористатися із його гостинності. Коли ж вони погоджується, то він поспішає до свого шатра та говорить Сарі, щоби та приготувала хліб, а потім біжить до свого стада, вибирає найкраще молоде теля та розпоряджається, щоби слуга його приготував. Звичайно, що кочівники живуть за рахунок молока та шерсті своїх стад і тільки у виняткових випадках вони можуть забити тварину на м’ясо. Цей вчинок Авраама є ще одним свідчення його гостинності.
В той час, коли Авраам піклується про своїх гостей, Сара залишається у шатрі, не виходячи до гостей-чоловіків, проте вона чує все, про що вони говорять.
Після того, як Авраам пригостив своїх гостей, один із них повторює попередні обітниці, які були дані Аврааму. На цей раз обіцянка має конкретний смисл. «Наступного року в цей самий час навесні у Сари буде син». Немає нічого дивного, що Сара, котрій виповнилося уже 90 років, сміється, почувши ці слова.
Слова подорожніх у Сари викликають тільки сміх, і ця її реакція подібна до реакції Авраама у Бут. 17:17. Та Божі посланці суворо її картають та зупиняють. Нам може показатися, що вони занадто суворі, та, насправді, це тільки спосіб показати нам, що останнім завжди сміється Бог.
Новина про народження сина була неймовірною для двох старих людей, так, що Авраам засміявся від радості, а Сара засміялись із недовір’я. У нас теж бувають моменти, коли ми маємо сумніви, коли сумніваємось у словах Бога, іноді нам може здатись, що Бог не дотримується свої обітниць. Якщо маємо сумніви щодо вірності Бога пригадаймо собі Йова (Йов. 42:2), Єремію (Єремії 32:17,27), апостола Павла (Еф. 3:20-21).
Якщо Бог дає нам Свої обіцянки, то Він завжди здатний їх виконати, Він є вірний у Своїх обіцянках до кінця, навіть, якщо ми буваємо не вірні Йому.
Про гостинність Авраама можемо прочитати у 18 розділі книги Буття 18,1-15.
Використана Література:
Боадт Лоуренс. «Книга Буття»// Вільям Р. Фармер (гол. ред.) та ін., Міжнародний Біблійний Коментар, 2, Львів: Свічадо 2017, 56.
Скот Макрина. Перечитывая библейские истории. Открой свою историю в Ветхом Завете / перекл. М. Серебряков, Москва: видавництво Біблійно-Богословського інституту Святого Апостола Андрея 2003, 24-25.
Уирсби Уорен. «Коментарий на Ветхий Завет» [DjVu] 1, Санкт-Петербург: Библия для всех 2010, 99.