«Як можете ви вірувати, коли ви славу один від одного приймаєте, а слави, яка від самого Бога, не шукаєте?» (5:44).
Євангелист Іван закликає нас шукати слави Божої, а не людської. В нашому житті ми прагнемо, перш за все, сподобатися людям, а про Бога згадуємо вже потім, якщо згадуємо. Страх перед людиною, бажання сподобатися людям, прагнення догодити їм – це вічна пастка. «Хто людей боїться, той у сильце попаде; а хто на Господа уповає, той безпечний» (Притч. 29:25). Страх перед людьми, бажання сподобатися їм – це пастка диявола, котра перешкоджає та не дозволяє нам отримати благословення від Бога.
Ми повинні перебувати в доброму духовному стані, щоби отримати славу від Бога. Тоді ми зможемо зрозуміти важливість Жертви Ісуса, Котрий помер за гріхи кожної людини. І не тільки зрозуміти, але і прийняти Ісуса як свого Спасителя та Господа. Юдеї часів Ісуса не прийняли Його, відмовилися від Нього, зрадили Його: «Прийшов до своїх, – а свої Його не прийняли» (Ів. 1:11). Вони бажали тільки подобатися один одному, тому не розпізнали знаків часу, не зрозуміли того, що Бог творив на їхніх очах. Їхнє почуття Божого схвалення було втрачене, тому вони не повірили в Обіцяного Месію.
Не йдімо шляхом стародавніх юдеїв, не повторяймо їхніх помилок. Вони зробили свій вибір – і він не на користь Христа. Ці люди вибрали людську славу. Навіть свої добрі справи чинили так, щоби всі це бачили: «Усі свої діла вони роблять на те, щоб бачили їх люди; поширюють свої філактери й побільшують свої китиці» (Мт. 23:5). Якщо вони давали милостиню, постили чи молилися, то це робили тільки задля того, щоби люди їх возвеличували.
Ми ж, християни, вже зробили свій вибір – і цей вибір на користь Христа, нашого Господа та Спасителя. Не переживаймо, що люди не будуть нас сприймати, що будуть насміхатися з нашої віри, будуть принижувати, але бадьорімося, бо велика нагорода очікує нас на небесах.