Каяфа – людина, якій перешкоджав Ісус

Біля підніжжя хреста

Якщо це було б в силах Каяфи, то він радше волів би ніколи не зустрічатися з Ісусом. Як і в інших, в нього просто не було вибору. Саме в той рік, коли Ісус розпочав Свою спасительну місію, Каяфа вже був первосвящеником. Він відповідав не тільки за стан релігійних справ в Палестині, але і відігравав велику роль у провадженні громадського та політичного життя. Хоча він і підкорявся Римській окупаційній владі, проте чимало справ та питань вирішував сам.

 З історичних джерел відомо, що Каяфа перебував на своєму посту 30 років, тоді, як інші первосвященики обмежувалися декількома роками.

Єрусалим очікував пасхальних празників, які були нелегким часом для первосвящеників та юдейської влади. Місто наповнювали паломники з різних частин світу, бажаючи заново пережити подію першої Пасхи – чудесного визволення юдеїв із єгипетського рабства. В ці дні юдеї ще хворобливіше відчували весь жах Римського гніту, а всі розмови закінчувалися очікуванням майбутнього Месії. Місто нагадувало порохову бочку, влада кожного року очікувала, що якийсь фанатик розпалить в народі антиримський бунт, котрий переріс би в море крові.

Поява в Єрусалимі Ісуса – ликування натовпу, пальмові гілки – не звіщало нічого доброго. На долю Каяфи випало вирішувати, як справитися з даною ситуацією.

Чому ж влада побачила в особі Ісуса таку велику загрозу, котра приведе Його перед Синедріон? Відповідь ми знаходимо в Євангеліях: вже з перших днів Свого служіння, слова та  вчинки Ісуса викликали різкий спротив у хранителів порядку та закону. Адже Він не тільки суперечив юдейським традиціям, Він також не дотримувався закону, а Його трактував Писання суперечило  загальноприйнятим нормам. Дуже часто під час Ісусових проповідей обурені фарисеї запитували Його: «Чому ви з учнями не постите? Чому Ти займаєшся зціленням хворих в суботу?». Люди почали помічати, що Ісус вчить їх, як «повновладний, а не як їхні книжники» (Мт. 7:29). Його авторитет закликав людей зупиняться та прислухатися. Адже Він так часто критикував впливових релігійних діячів, а в Його словах все частіше звучала істина, що суперечила словам книжників та законовчителів.

Та й самі вчинки Ісуса не розходилися з Його словами, а ставали тільки яскравим підтвердженням Його вчення. Якщо б Ісус поводив Себе розкуто та нахабно, то від Нього можна було б відмахнутися, як від любого іншого пустомовця: чи це був би черговий новоявлений пророк, чи ще один самозванець-месія, які тільки те й робили, що веселили публіку і не виявляли жодної небезпеки. В такому випадку ані у Каяфи, ані у його підлеглих з приводу Ісуса не боліла б голова; ось тільки Він не справляв враження якогось самозванця чи блазня. Ісус виконував Своє благе діло, а інші вішали на Нього свої ярлики.

Тому Його перебування в місті не могло залишитися непомітним, Він все більше і більше пробуджував зацікавлення до Своєї Особи. Його проповіді вказували на авторитет проповідника, а чисельні зцілення та воскресіння підтверджували, що Ісуса не можна вважати одним із шарлатанів, котрі тільки те й робили, що наживалися на релігійних почуттях народу. Ісус та Його учні не шукали багатств, величі та слави, і так неохоче сприймали захоплення народу. І все це так насторожувало владу. Адже хто знає, чого ще можна від Нього очікувати? Все, що Він робив та говорив, приваблювало велику увагу зі сторони оточуючих, хоча Сам Ісус говорив: «Глядіть, не кажіть нікому…» (Мт. 8:4). І скрізь, де тільки можна, по всій території Палестини, від Назарету до Єрусалиму, на устах кожного було ім’я Ісуса.

І ось, за декілька днів до празника Пасхи, Ісус приходить в столицю. Складається таке враження, що Він навмисно туди приходить, навмисно зіштовхується із владою і ось-ось доб’ється Свого. Він виганяє торгівців та міняйлів із Храму, котрий, за Його словами, перетворився на гніздо пороку. Він ще й наголошує, що наділений владою і може Сам очистити цей Храм, бо він належить Йому. І розпочинає зцілення кривих та сліпих, а навколо Нього бігали діти, проголошуючи: «Осанна, Сину Давидів!» (Мт. 21:9). Тому не дивно, що первосвященики та книжники зненавиділи Ісуса. У них для цього були всі підстави. «Хто дав Тобі цю владу», – не переставали вони запитувати Ісуса, але так і залишалися із своїми догадками, без жодної відповіді.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *