Біля підніжжя хреста
Уривки Святого Письма для роздумів: Мр. 14:3-9; Ів. 11:55-12:7.
Коли Ісус розпочав Свій хресний шлях? Можливо, при Хрещенні чи під час Преображення, можливо, тоді, коли Ісус вперше розповів Своїм учням, що Його очікують страждання та смерть. Чи, можливо, початком хресної дороги Спасителя стала остання подорож Христа до Єрусалиму?
За шість днів перед Пасхою Ісус прийшов до Витанії. Щоразу, коли Він мандрував до Єрусалиму, Він заходи в це містечко та зупинявся у Своїх друзів: Лазаря, Марії та Марти. Після того, як Ісус воскресив Лазаря, юдейська влада була повна рішучості ув’язнити Ісуса. Звістка про те, що Ісус воскресив Лазаря рознеслася скрізь. Первосвященики та юдейська верхівка боялися тих політичних наслідків, тобто, що популярність Ісуса в народі може спровокувати римлян до якихось силових дій. Тому й не дивно, що первосвященики та юдейська верхівка мали намір схопити Ісуса щойно Він об’явиться в Єрусалимі.
Напередодні свята юдейської Пасхи Єрусалим наповнювався великою кількість прочан. Влада об’явила про розшук Ісуса та про те, що кожен, хто Його побачить зобов’язаний негайно повідомити про це.
Ісус зі Своїми учнями перебуває в домі Марти та Марії. Напевно, що вони були вдячні Ісусу за те, що Він повернув до життя їхнього улюбленого брата Лазаря. Вони намагалися, кожна у свій спосіб, показати цю вдячність. Завжди практична Марта свою любов та вдячність Ісусу показує традиційно: накриває стіл та готує вечерю, особисто прислуговуючи біля столу. Для Марії бути ученицею Ісуса досить часто означало порушення встановлених традицій. І знову її вчинок викликав невдоволення у всіх, хто був за столом. Щоби зрозуміти, що саме зробила Марія, відступимо від нашого оповідання.
Господар, котрий запрошував гостей на вечерю, мав потурбуватися про те, щоби при вході в дім вони мали можливість помити свої ноги. Подорожувати пильними дорогами у відкритих сандалях, означало те, що під кінець дня на спітнілі ноги налипало чимало бруду. Миття ніг вважалося чорною роботою, котра входила в обов’язки слуг. Якщо ж слуг не було, то господар повинен був своїм гостям подати воду та рушник, щоби вони самі могли помити собі ноги. Крім того, найбільш поважним гостям господар міг помазати голову пахучою олією. В давнину вона відігравала таку ж роль, чим сьогодні для нас є мило.
Повернемося до вчинку Марії. З точки зору гостей вона проявила надзвичайне мартотрацтво. Адже вона на голову Ісуса вилляла цілий флакон пахощів миру. В ті часи воно вартувало надзвичайно багато, бо його привозили з далеких країв. Мало того, що Марія вилляла цю дорогу олію на голову Ісуса, вона ще й помила нею Його ноги. При чому вона це зробила особисто, а не за допомогою слуг. Замість того, щоби запропонувати Ісусу воду та рушник, вона сама помила Його ноги нардом та витерла їх власним волоссям.
Марія нетрадиційно виконала старовинний звичай. Та безмежна любов, яку Марія мала до Ісуса виявилася в щедрості її дару. Ісус це оцінив: «По цілім світі, скрізь, де тільки буде проповідувана ця Євангелія, оповідатимуть і те, що вона зробила, на пам’ятку про неї» (Мр. 14:9). Цей вчинок Марії будуть пам’ятати завжди і краще, аніж слова, які вона могла б промовити.
Як і всі присутні вона знала і відчувала ту небезпеку, яка нависла над Ісусом. Радість в душі Марії була перемішена із відчуттям біди. Цей вчинок її – це те останнє, що вона могла зробити для Ісуса. Вона ніби приготовляла Його тіло до похорону, котрий уже не за горами. Серед усіх присутніх одна Марія побачила неминучість скорої смерті Ісуса. Вона це демонструє своїм вчинком. Вона не відговорювала Його від паломництва до Єрусалиму. Вона, мабуть і не думала, що Йому якось вдасться оминути смерть, про що думали деякі Його учні. Вся її любов до Ісуса виливається в цьому обряді омиття, в приготуванні Його тіла до похорону. Проте це не означає, що її любов цим обмежувалася. Марія любила Ісуса не менше, як і будь-хто із Його учнів. Вона, так само як і вони, не розуміли, чому Ісус свідомо іде назустріч небезпеці.
Про вчинок Марії пам’ятають всі покоління християн, тому що про нього сказав сам Христос і він став частиною євангельською проповіді та провісником хресної смерті Ісуса. Марія єдина із усіх наближених до Ісуса людей змогла побачити в Його смерті божественне призначення.
Ілюстрація: гравюра Юліуса Шнорр фон Карольсфельда