Що саме Біблія говорить про осудження інших?

У Євангелії від Матея ми читаємо такі слова: «Не судіте, щоб вас не судили» (Мт. 7:1), котрі підкреслюють, що не існують таких ситуацій, в котрих ми можемо й маємо право осуджувати іншу людину. Далі ми знаходимо інші слова Ісуса: «Вийми спершу із свого ока колоду, і тоді побачиш, як вийняти з ока брата твого скалку» (Мт. 7:5). І ці слова розкривають нам істинну природу людини: ми так поспішаємо «допомогти» іншим, вказуючи на їхні недоліки, гріхи та «скалки», самі ж не помічаємо «колоди» у власному житті.

Риторичне питання Ісуса: «Чого ти дивишся на скалку в оці брата твого? Колоди ж у власнім оці ти не добачаєш?» (Мт. 7:3), суперечить нашому прагненню виправити все те, що нас виводить із себе. Пошук недоліків тут не спрацює. Недосконалість, котру ми бачимо в інших людях, Ісус називає «скалкою», дрібничкою, піщинкою, котра так бісить нас, виводячи із себе. Ось тільки, в той самий час, ми не помічаємо своїх серйозних недоліків, вад, хиб, тієї величезної «колоди» у власному оці.

Ісус прагне показати нам: в той час, коли ми критикуємо інших, у кожного із нас є набагато серйозніша проблема. Звичайно, Він прагне, щоби ми виправляли інших, і Він подає нам інструкцію, як ми маємо це чинити. Проте ця інструкція відкриває нам новий критерій кваліфікаційного судді: ми повинні об’єктивно глянути на себе. І тільки в тому випадку, коли ми позбавимося «колоди» із власного ока, ми можемо сміливо вийняти «скалку» із ока нашого ближнього.

Та чи знайдеться така людина, котра може сміливо заявити, що у неї немає колоди в оці? Напевно, що не знайдеться такої. Тому не слід так квапитися когось виправляти, попереджувати, викривати недоліки, поки ми не переконаємося, що у нашому оці немає колоди. Як бачимо, нам так важко стати тими кваліфікованими суддями. Це, скоріше за все, неможливо!

Слова із Євангеліє від Матей: «Вийми спершу із свого ока колоду, і тоді побачиш, як вийняти з ока брата твого скалку» (Мт. 7:5), сказані для того, щоби допомогти нам справитися із важкими ситуаціями, котрі спіткають нас у житті. Вони допоможуть нам прокласти баланс між бажанням допомогти та суддівською позицією.

Ісус подає нам критерія, котрі допоможуть, якщо не позбутися колоди у власному оці, то хоча б побачити її.

Ісус бажає, щоби ми були чесними не тільки самі з собою, але і з Ним. Тут нам слід визнати, що ми не можемо справедливо судити, поки у нашому оці стоятиме колода. Адже у кожного із нас є ті колоди, ніде вони не поділися.

Ісус також бажає, щоби ми були смиренними. Адже було б егоїстично стверджувати, що ми повністю позбулися колоди.

Ісус бажає, щоби ми рухалися вперед, щоби прощення образ та зла стало нашим повсякденним життям, щоби ми не забували допомагати іншим, але й не закривали очей на природний хід речей.

Ісус бажає, щоби ми були чесними та скромними. Він навчить нас, як ми маємо поступати в таких ситуаціях, коли бачимо гріхи чи несправедливість.

Якщо ми роздумаємо над Його словами, то побачимо заклик до кожного із нас: «Вийми спершу колоду із свого ока». Якщо ми бажаємо допомагати іншим, то повинні смиренно визнати свої недоліки та вади. І тільки тоді ми можемо дарувати свою любов та турботу.

Coffee photo created by freepik – www.freepik.com

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *