Слабкість Авраама (продовження)

Початок читайте тут

Стародавній Єгипет був потужною державою Давнього Світу, як і будь-де, емігрантів не завжди радісно вітали. Авраам, будучи вже немолодим, відчував себе вразливим у чужій країні.

В Єгипті Авраам зіткнувся із новими проблемами, тому що, якщо ви втікаєте від одних випробувань, то скоро зустрінетесь з іншими. В Ханаані довелось Авраамові зустрітися із голодом, а в Єгипті йому довелось мати справу із гордим правителем і його підлеглими. В скорому часі Авраам розуміє, що йому краще було залишатись в Ханаані, ніж мати справи із народом Єгипту.

Найперше, ми бачимо, що Авраам перестав вірити та почав пристосовуватись, він перестав взивати до Бога, не просив допомоги. Коли ми перестаємо вірити в Слово Боже, тоді починаємо покладатись на людську мудрість, а це завжди приводить нас до проблем.

Він придумав досить дивний спосіб, щоб себе захистити. Він бачив, що його Сара залишається привабливою жінкою (на той час їй мало б бути десь біля 65 років), то думав,  що хтось захоче її взяти до себе. Ніхто б не зміг завадити фараонові забрати до себе в гарем жінку якогось емігранта, а його самого вбити. З іншої сторони, якщо він скаже що Сара його сестра, то фараон буде домовлятись із ним про одруження. Якби події не розгортались, для них існувало тільки два варіанти: в першому, Сара опинилась б в гаремі, Авраам був би вбитий, а в іншому – він став би багатим. Авраам вважав, що добре уявляє своє майбутнє. Він використав свою дружину, щоб стати багатим та зберегти своє життя.

Якщо ми за допомогою інтриг намагаємось уникнути проблем з іншими людьми, то слід задуматись чи це не приведе до ще більших проблем. Авраам перестав вірити і розпочав боятись. Коли ми довіряємо Богові, то в нас немає місця страху: в нашому серці не можуть одночасно поміститись і страх, і віра. Бог неодноразово показував Авраамові Свою опіку, проте в Єгипті його більше хвилювало, що скажуть єгиптяни, він перестав зважати на Бога, а став більше зважати на людей.

А ще ми бачимо, що Авраам перестав думати про інших, а радше думав про себе. Для нас дивним звучить, що Авраам сказав про Сару, що то його сестра, у нашому розумінні чоловік мав би спочатку думати про свою дружину, а вже потім про себе. Авраам мав стати благословенням для всіх народів, але через непослух Богові він приносить суд, це ми бачимо на прикладі фараона, коли на його дім падає покарання (пор. Бут. 12:17).

Бог зберігав Свого слугу і допоміг йому вийти із важкого становища. Якщо б Сара стала однією із жінок фараона, то якби тоді сповнилась Божа обітниця про Відкупителя? Коли ми не дозволяємо Богові керувати нами, Він все одно здійснює Свій план, і тоді нам доводиться дорого платити за наш непослух. Авраам засвоїв урок покаявся та «вийшов Аврам з Єгипту в Негев» (Бут. 13:1).

Коли ми не слухаємо голосу Бога, то єдиним правильним рішенням буде – повернутись на те місце, де ми покинули Боа й розпочати все спочатку.

Ми бачимо, що доля Авраама більше мала залежати від Божого Провидіння та Його захисту, а не від власної кмітливості чи сили. Без Божих повчань та Божої опіки Авраам та його нащадки ризикують повернутись до страху, а це приведе до втрати мужності, до небажання підкорятись Божим наказам, змусить вдаватись до нечесності та діяти лише заради власної вигоди.

Ми звикли говорити про Авраама, як про людину віру, у котрому благословляться всі народи. Проте, як бачимо, навіть така людина як Авраам не завжди провадила життя гідне до наслідування. Навіть не завжди він керувався логікою та здоровим глуздом, бо його уява намалювала фараона жорстоким та немилосердним тираном та вбивцею. Історія ж показує, навпаки, що фараон був людиною совісті, а Авраам проявив себе не з кращої сторони. Старий кочівник, опинившись у чужій державі, відчував себе настільки вразливим, що вже не міг розумно міркувати.

В школі віри не буває таких помилок, які б ми не змогли виправити, Авраам повернувся до свого намету, до жертовника, до життя подорожнього. Нам може здатись, що Авраам досить непогано вийшов із кризової ситуації в Єгипті, адже фараон дав йому багато багатств (пор. Бут. 12:16; Бут.13:2), Сара одержала рабиню Агар (Бут. 16:1), а Бог пробачив гріх Авраама. Та проблема в тому, що все, що одержав Авраам в Єгипті, пізніше не принесло йому радості, а тільки нові проблеми. Через те, що в Авраама було багато худоби він та Лот уже не могли жити разом. Агар, єгипетська рабиня Сари, принесла їм тільки суперечки та печаль (пор. Бут. 16).

Урок для нас є дуже простий: які б обставини не склались в нашому житті не переривайте свого спілкування із Богом, не полишайте «свого жертовника». Якщо ж ми відійшли від Бога, то поверніться на те місце, де ви Його покинули, а Він виправить усе. Ну і, звичайно, нам, християнам, слід пам’ятати, що наша перемога полягає в умінні розпочинати все заново.

Біблійний уривок із Книги Буття 12:1-19 розповідає нам про цю Авраамову мандрівку до Єгипту й про всі його пригоди. Одночасно, це стає викликом перед нами, бо всі ми зустрічаємось із чужинцями (емігрантами) і що ми про них думаємо? А, можливо, комусь самому доводилось бути на чужині в чужій країні, то пригадаймо, що ми тоді відчували?

Початок читайте тут

Використана Література:

Боадт Лоуренс. «Книга Буття»// Вільям Р. Фармер (гол. ред.) та ін., Міжнародний Біблійний Коментар, 2, Львів: Свічадо 2017, 52.

Скот Макрина. Перечитывая библейские истории. Открой свою историю в Ветхом Завете / перекл. М. Серебряков, Москва: видавництво Біблійно-Богословського інституту Святого Апостола Андрея 2003, 17-19.

 Уирсби Уорен. «Коментарий на Ветхий Завет» [DjVu] 1, Санкт-Петербург: Библия для всех 2010, 76-78.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *