Авраам – надзвичайно цікава постать, бо він уособлює людину, яка здатна повірити Богу та вийти із батьківського дому й, одночасно, ми бачимо його легкодухість, слабкість та нерозважливість.
Віра, котра не перейшла через випробування, – ненадійна та хитка. Апостол Петро порівнював випробування християн із очищенням золота в печі (пор. 1 Пет. 1:7), а в книзі Йова знаходимо такі цікаві слова «Він знає мою путь і мою зупинку; | нехай же мене випробує: як золото, я вийду» (Йов. 23:10). Бог допускає випробовування не тільки для того, щоб очистити нашу віру, але також, щоб очистити нас. Насправді, тільки Бог знає, яка у нас віра, а ми – ні. Звідси і виходить, що нам слід завжди складати екзамени у школі віри.
Коли Авраам та Сара прийшли в Ханаан, то Бог знову повторює Свою обіцянку: «Потомкам твоїм дам я цю землю!» (Бут. 11:7). Авраам дізнався, що він знаходиться на своїй землі, спорудив тут жертовник й подякував Богові, Котрий привів його сюди. І зайнявся тим, до чого звик: він кочував, їздив туди-сюди, приглядався до землі, котра мала належати його дітям. Наразі, ця земля належала ханаанянам, у своїх подорожах Авраам та Сара намагались зберігати дружні відносини із місцевим населенням, щоб їх не прогнали. Напевне, якщо б місцеві здогадались, що Авраам дивиться на цю землю як на свою власність, то у кращому випадку вони б його прогнали, тому то він намагався бути обережним, хоч і розумів, що він перебуває вдома.
Коли Авраам із Сарою прийшли в Ханан вони розраховували, що зможуть десь осісти та радіти життю в новому домі. Та от, тільки в Бога були інші плани. Земля, якою подорожували Авраам та Сара, була для них найкращою. Якщо б ми сьогодні мандрували цією землею, то побачили б там тільки пагорби пісків, гнітючу пустелю, спекотне сонце. Коли випадає дощ, то на короткий час ця земля зеленіє та розцвітає, та, на жаль, дощі тут випадають не надто часто. У цій місцевості відсутність дощу означає голод.
Про це і говорить Святе Писання, як тільки Авраам прийшов в Ханаан, то тут настав голод (пор. Буття 12:10). То ж Авраам та Сара, як і багато ханаанян, змушені були відправитись до Єгипту.
Замість того, щоб залишатись в Хананській землі, Авраам йде в Єгипет. В біблійному та духовному розумінні «зішестя в Єгипет» означає сумнів в Божих обітницях і пошуки допомоги не в Бога, але у світі. Коли обставини стають важкими і ми попадаємо в горнило випробувань, то залишайтесь там, де Вас помістив Бог, поки Він не скаже рухатись далі.
Віра рухає нас в напрямку миру та надії, а невірство, навпаки, спрямовує нас до неспокою та страху. Ми забуваємо тоді одну просту істину: «…хто вірує, не похитнеться» (Іс. 28:16). У момент наших випробувань нам важливо зосереджуватись не над тим як нам вийти із даної ситуації, але зосереджуватись над тим, що ми можемо із цієї ситуації винести для себе.
Воля Божа ніколи не поведе нас туди, де нас не зможе вберегти Божа благодать. На жаль, Авраам цього не зрозумів і він не прийшов випробування обставинами.
Використана Література:
Боадт Лоуренс. «Книга Буття»// Вільям Р. Фармер (гол. ред.) та ін., Міжнародний Біблійний Коментар, 2, Львів: Свічадо 2017, 52.
Скот Макрина. Перечитывая библейские истории. Открой свою историю в Ветхом Завете / перекл. М. Серебряков, Москва: видавництво Біблійно-Богословського інституту Святого Апостола Андрея 2003, 17-19.
Уирсби Уорен. «Коментарий на Ветхий Завет» [DjVu] 1, Санкт-Петербург: Библия для всех 2010, 76-78.