Під час однієї із Своїх проповідей Ісус промовив такі слова: «Ненавидить вас світ – то знайте: мене він ще перед вами зненавидів. Були б ви від світу, то світ би своє любив. А що ви не від світу, бо я вибрав вас від світу, ось тому й ненавидить вас світ» (Ів. 15:18-19). Ці слова стають тільки підтвердженням того, що Він уже говорив в Нагірній проповіді: «Блаженні переслідувані за правду, бо їхнє Царство Небесне. Блаженні ви, коли вас будуть зневажати, гонити та виговорювати всяке лихо на вас, обмовляючи мене ради. Радійте й веселіться, бо нагорода ваша велика на небі; так бо переслідували пророків, які були перед вами» (Мт. 5:10-12).
Та й в іншому місці знаходимо інші попередження про ворожість цього світу та людей: «Зважайте на себе самих: вас видадуть на суди, битимуть по синагогах, ставитимуть перед правителями та царями з-за мене – їм на свідоцтво. А треба, щоб Євангелія була проповідувана спершу всім народам. І коли вестимуть вас, щоб видати, не клопочіться, що будете говорити, лише кажіть те, що дасться вам на ту годину; не ви бо говоритимете, а Дух Святий. Брат видасть на смерть брата, батько – дитину. Діти повстануть на батьків і смерть їм заподіють. І ненавидітимуть вас усі за моє ім’я. Та хто витримає до кінця, – той буде спасенний» (Мр. 13:9-13).
Ми вже звикли до повідомлень про терористичні акти, про переслідування християн, і то не просто переслідування, а про їхнє свідоцтво своєю кров’ю. Все частіше ми стаємо свідками ненависті між людьми на расовому, національному чи релігійному грунті. Ми бачимо розходження між людьми з різними соціальними та політичними поглядами, які сприяють розповсюдження неповаги та ненависті. Проте жодне із цих протистоянь не стає таким масштабним та глибоким, як протистояння між християнами та світом.
Світ ненавидить нас, християн, тому, що ми не від світу цього. Ми не є частиною культури цього світу, завжди рухаємося проти течії, виступаючи проти певних ідей та звичаїв, боремося із неправдою та несправедливістю. Ми навіть намагаємося закликати інших людей покаятися в своїх гріхах та навернутися до Христа.
Слово «світ», яке ми знаходимо в 15 главі Євангелія від Івана, – це переклад грецького слова «kosmos». Тут це слово окреслює існуючу у світі систему гріха, котра створена сатаною та вкорінена в людстві. Якщо ж використати більш різку форму, то можна сказати, що це – розпущене суспільство жорстоких людей, котрі борються із Христом, Його Царством, Його народом.
Бог покликав нас уособлювати Христа серед гріховного суспільства. Ось тут постає виклик для нас, християн ХХІ століття, щоб ми своїм життям свідчили про Христа, бо саме до цього нас і закликає апостол Павло: «щоб ви були бездоганні й щирі, непорочні діти Божі серед лукавого й розбещеного роду, серед якого сяєте, немов світила у світі» (Фил. 2:15). Це повчання ми можемо порівняти із словами Христа в Нагірній проповіді: «Ви – сіль землі. Коли ж сіль звітріє, чим її солоною зробити? Ні на що не придатна більше, хіба – викинути її геть, щоб топтали люди. Ви – світло світу. Не може сховатись місто, що лежить на верху гори» (Мт. 5:13-14).
То, чому ж світ так ненавидить Христа?
Історія свідчить, що дуже часто вожді та сильні цього світу ненавиділи Христа та переслідували тих, хто називався Його учнями. Счасний стан суспільства нагадує стан суспільства першого століття, в якому проповідував апостол Павло, який бачив викривлену людську релігійність, викривав байдужість та невігластво до істинного Бога, марновірне поклоніння хибним богам: «Мужі-атеняни, зо всього бачу, що ви вельми побожні. Переходячи через ваше місто і приглядаючися до ваших святощів, я знайшов жертовник, на якому було написано: Невідомому богові. Те, отже, чому ви, не відаючи його, поклоняєтеся, те я вам звіщаю» (Діян. 17:22-23).
Світова система, якою б терпимою чи дружелюбною не видавалася, на жаль, зовсім не знає Бога. Вона і надалі продовжує ненавидіти християн. Нам, християнам, не слід забувати попередження євангелиста Івана: «Не любіть світу, ні того, що у світі. Коли хтось любить світ, в того немає любові Отця» (І Ів. 2:15). У посланні апостола Якова знаходимо таку засторогу: «Хіба не знаєте, що дружба світу цього – то ворожнеча проти Бога? Хто, отже, хоче бути приятелем світу, той стає ворогом Божим» (Як. 4:4).
Сатана підступно спокушає всіх нас, щоби ми почувалися зручно та спокійно в цьому світі, тоді світ навколо нас зітхне з полегшенням. Ми прагнемо нікого не образити, проте Ісус думає інакше та й апостол Павло прагне до іншого: «А що світ своєю мудрістю не спізнав Бога у Божій мудрості, то Богові вгодно було спасти віруючих глупотою проповіді. Коли юдеї вимагають знаків, а греки мудрості шукають, – ми проповідуємо Христа розп’ятого: ганьбу для юдеїв, і глупоту для поган, а для тих, що покликані, -чи юдеїв, чи греків – Христа, Божу могутність і Божу мудрість. Бо, нібито немудре Боже – мудріше від людської мудрості, і немічне Боже міцніше від людської сили» (І Кор. 1:21-25).
Отже, вибір завжди за нами: бути другом Христа чи другом світу цього.
фото: pexels