Уривки Святого Письма для роздумів: Мр. 15:6-15; Ів. 18:38-40.
В Євангеліях ми знаходимо зовсім мало інформації про Варраву. Він з тих другорядних персонажів, котрі на мить з’являються, а потім сходять із сцени, доповнюючи подальший хід подій.
Варрава не промовляє жодного слова, і згадується тільки через те, що його історія життя переплітається з історією Ісуса Христа. Не дивно, що євангелисти обділяють його увагою. Адже в його житті немає нічого цікавого та й сам він був злочинцем. Варрава ніколи не бачив Ісуса, проте їхні долі міцно переплелися.
Євангелист Іван називає Варраву «testes» – розбійником. Апостол Павло використовує слово «testes» для опису убивць, котрі підстерігали мандрівників на дорогах: «…у небезпеках від розбійників край доріг…» (ІІ Кор. 11:26). Вони не запитували своїх жертв: «Гаманець чи життя?», але віднімали і одне, і друге. Можливо, Варрава також був причетний до таких жорстоких злочинів. Інші Євангелія називають його «stasiastes» – учасником політичних заворушень, котрі супроводжувалися вбивством. Можемо зробити висновок, що Варрава належав до тієї верстви населення, життя котрої коливалося між злочинами та політикою.
Незадоволені римським правлінням та гнітом ці бунтівники використовували будь-яку можливість, щоби нашкодити римлянам, вважаючи, що ціль завжди виправдувала засоби. Люди, котрі присвятили своє життя боротьбі та насиллю, часто змушені були провадити злочинне життя. Варрава та схожі до нього люди, були витіснені за рамки нормальних економічних та суспільних відносин, тому змушені були здобувати собі на життя озброєними нападами та грабунками. Це були відчайдушні люди, готові на любий ризик заради власних нерозважних цілей та амбіцій. Проте, якими б не були обставини життя Варрави, ми бачимо одне, що він чинив злочини та насильство, якими б високими не були його прагнення та мотиви, ми маємо справу із розбійником та вбивцею.
Проте, якою б жорстокою не була ця людина, вона все ж таки змога викликати співчуття навколишніх в ці святкові дні. Чимало присутніх людей розділяло його політичні переконання, хоча не підтримували його методи боротьби, які були небезпечними для життя простих, ні в чому невинних жителів Палестини. Все ж таки, зважаючи на політичні пристрасті, які витали в той час, можна було «легко» забути про злочини Варрави, перетворивши його із вбивці та злочинця на символ антиримських настроїв. Коли Пилат виявив співчуття до Ісуса, сліпий натовп, заволав: «Свободу Варраві!».