Книга Естер
Естер була таємним агентом. І ім’я, яке вона носила не було її справжнім іменем. Батьки, про яких нам майже нічого невідомо, назвали дівчинку Хадасса, що в перекладі з єврейської мови означало «мирт». Вона, перебуваючи в палаці персидського царя Артаксеркса, не видає своєї національної ідентичності, доки не прийде на це час. Дівчина не була гордою, ніколи не хвалилася, була простою, скромною та ніжною. У всьому слухалася свого двоюрідного брата Мардохея. І саме цей послух відкрив для неї найтаємніші двері. Проте її кодове ім’я цілком підходило їй: Естер – «зірка», в єврейській мові вимовляється, як «нистер» – «секрет» чи «таємний, прихований». Ця таємнича жінка подає нам прекрасні приклади, котрих ми маємо навчитися.
В тіні. В книзі Естер таємним агентом була не тільки Хадасса. Тут ми бачимо, що Господь не виявляє Свою присутність явно, Його ім’я не згадується жодного разу. Проте ми знаходимо чимало підказок, які вказують на Його активність за кулісами.
«Та все це сталося з ними як приклад; написано ж на науку нам, що дійшли до повноти віків» (І Кор. 10:11). В Старому Завіті ми бачимо чимало таких прикладів, якими ми маємо навчатися. Задумаймося: прикрашений палац розкішними тканими картинами, срібним та золотим посудом, меблями, різноманітним дорогим декором, і тут знаходиться внутрішня кімната, в яку ніхто не міг увійти, окрім людини, яка виконувала якесь важливе доручення. На троні сидить могутній цар, до якого можна приходити зі своїми проханнями, звичайно, повинна бути і належна одежа до таких відвідин: царський одяг, як обов1язковий дрес-код для того, щоби підійти до володаря в цій кімнаті.
Скіпетр-жезл. Естер говорить від імені свого народу. В цій історії вона просить ізраїльський народ підтримати її триденним постом та молитвою, і тільки тоді сміливо входить в тронний зал. І добрий цар простягає до неї свій скіпетр, закликаючи підійти до нього. Під час цієї зустріч вона знаходить милосердя в очах царя, і той закликає її просити про все, що вона тільки собі побажає, хоч і половина царства. Царство його було надзвичайно велике: 127 провінцій від Індії до Ефіопії.
Ця дівчина не говорила лишнього: «не сказала ні про свій народ, ні про своє походження, бо Мардохей наказав їй, щоб не говорила про це» (Ест. 2:10). І вона не вимагала нічого особливого навіть тоді, коли могла б купатися у розкоші та багатстві: «Коли прийшла черга на Естеру, дочку Авіхайла, дядька Мардохея, що взяв був її до себе за дочку, йти до царя, то вона не просила нічого, крім того, що порадив їй Гегей, царський скопець, сторож жінок. Естера бо знаходила ласку в очах усіх, хто її бачив» (Ест. 2:15).
Вона була послушною Мардохею та Богу, усвідомлюючи своє особливе призначення.
Ще вчора, нікому невідома єврейська дівчина, опинилася в царському палаці, небагатослівна і скромна, послушна і терпелива, стала найвпливовішою жінкою світу.
Цар не просто сподобав її, він полюбив її: «І взято Естеру до царя Ксеркса в його царський палац на десятому місяці, тобто місяці Теветі, на сьомому році його царювання. Цар уподобав собі Естеру більше від усіх жінок, і вона знайшла в нього ласку й прихильність більш від усіх дівчат, і він поклав царський вінець їй на голову й зробив її царицею замість Вашті» (Ест. 2:16-17).
Здавалося б, тепер можна робити все, що заманеться. Тепер можна забути про свій бідний єврейський народ, більше не слухати двоюрідного брата, можна відсікти минуле і розпочати нове життя.
Проте Естер і в палаці залишається вірною своєму Богу і народу. Вона мовчить не тому, що забула, а тому, що чекає потрібного часу. Коли потрібно було сказати впливове слово, вона відразу його промовляє: «Естера нічого не згадувала ні про своє походження, ні про свій народ, як звелів був їй Мардохей; бо вона слухалася слів Мардохея так, як тоді, коли вона виховувалась у нього. Отож у той час, як Мардохей сидів коло царської брами, два царські скопці, Бігтан і Тереш, вартові при порозі, розлютившись на царя, задумали накласти руки на царя Ксеркса. Довідався про це Мардохей і дав знати цариці Естері, а Естера сказала про те цареві від імени Мардохея» (Ест. 2:20-22).
Напевно, чимало євреїв бажали смерті царю, тому мали б радіти з цього заколоту. Проте Естер рятує царя, щоби згодом врятувати свій народ за допомогою цього ж царя.
Вірний є вірним у всьому. Естер віддає своє життя чужому царю, щоби врятувати тисячі життів своїх рідних. І цар їй допомагає, він рятує ізраїльський народ. Той, хто не може забути про біди свого народу, повинен навчитися мовчати та чекати. Той, хто покликаний до великого, повинен слухатися у малому. Той, хто шукає волі Бога, повинен рахуватися з порадами Божих людей. Той, хто хоче врятувати своїх рідних, повинен спочатку послужити чужим.
Іноді ми прагнемо послужити Богу, але Він відправляє нас служити чужому царю. І, згодом, від цього виграють усі. Але це відомо тільки тому, хто був послушний Божому плану.