Любов до Бога є дуже важливою для людини. Можемо з упевненістю стверджувати, що заради неї і була створена людина. Саме любов до Бога – найголовніша наша справа тут, на землі, і на небесах. Вона здатна принести людині відчуття щастя та повноти життя. Без неї людське життя є порожнім. Одна людина, котра понад усе любила Господа, але одночасно мала і дуже багато терпінь, вкінці свого життя написала такі слова: «Не страждання роблять життя беззмістовним, але відсутність любові». Життя людини, котра ніколи не відчувала любові, любові до свого ближнього й Бога, сповнене самотності та розчарувань.
В євангельському читанні ми чуємо, як якийсь законовчитель, підійшовши до Ісуса, спокушаючи, Його запитав: «Учителю, котра найбільша заповідь у законі». Напевне, цей чоловік надіявся знайти у словах Ісуса щось, що могло б у подальшому Ісуса звинуватити у єресі. Однак Ісус йому сказав: «Люби Господа, Бога твого, усім твоїм серцем, усією твоєю душею, усією думкою твоєю: це найбільша і найперша заповідь» (Мт. 22:37-38). Бог не може задовільнитися певним визначеним місцем, котре ми можемо Йому надати у своєму серці, своїй душі, чи своєму житті. Він прагне, щоби ми не віддавали Йому якісь крихти любові, але, щоби віддали Йому вповні і життя, і любов.
У Христі Бог заради нашого спасіння стає людиною. Він любить нас і при тому Він вимагає від нас також любові. Він очікує, що ми віддамо Йому усе, що можемо, що ми збережемо Йому вірність у щоденному мінливому життя. Ми покликані любити Бога за будь-яких умов і цілою своєю душею та усім своїм серцем. І Бога потрібно любити не тільки тоді, коли ми йдемо до Церкви, щоби помолитися та прийняти Святе Причастя. Але Бога потрібно любити і на роботі, і в часі хвороби, і тоді, коли нас оточують невдачі та розчарування, чи коли ми отримуємо якійсь неприємні та сумні новини. Ми повинні постійно повторювати у своєму серці: «Ісусе, я люблю Тебе. Я приймаю усі випробування, усі перешкоди, усі неприємності заради Тебе. Я буду старатися жити так, щоби Ти мною гордився. І робити усе так, щоби Ти мною пишався. Адже для Тебе так важливо, щоби я жив і трудився на совість». Після сьогоднішніх роздумів звернімося до Бога з молитвою: «Господи, навчи мене любити Тебе усім моїм серцем, усією моєю душею і усіма моїми вчинками».
У своєму житті ми покликані любити Бога і почуттями, і розумом. Любити Його своїм людським серцем, тим серцем, яке б’ється у наших грудях. Та й Самому Ісусу були притаманні людські емоції, особливо любов та милосердя. Він був сповнений тепла, сердечності, радості, переповнений любов’ю та милосердям. Згадаймо, що Він вчинив, побачивши горе наїнської вдови, котра втратила свого єдиного сина, – Він воскресив його. Христос плакав біля гробу Свого померлого друга Лазаря. Він чекав подяки від зцілених десятьох прокажених. Він був чутливим до потреб інших людей і залишався таким навіть у найжахливіші хвилини Своїх страждань.
Христос показує нам найдосконалішу любов до людей і до Бога. І Він чекає від нас того ж самого: чекає, коли ми наблизимося до Нього і скажемо, як Його потребуємо, як Його любимо, як Його чекаємо, як сильно хочемо бути з Ним. Господь створив не тільки нашу душу, але й наше тіло, тому і прагне, щоби ми любили Його і своїм розумом, і своїм серцем, і своїми почуттями, і своєю силою. Любили Його усім своїм єством.
Проте любов потрібно постійно плекати, берегти, збільшувати. Ми не маємо показувати свою любов усім напоказ, а берегти її у своєму серці. Ми не маємо йти назустріч із Богом тільки через вольові зусилля, бо в кінцевому результаті отримаємо тільки зневіру, у швидкому часі ми змучимося і наші відносини із Богом стануть нещирими й поверхневими.
Бог же потребує від нас постійного спілкування і постійної щирою любові. Бажаємо, щоби ми віднайшли час для нашого спілкування з Ним. Щоби ми постійно промовляли слова, сповнені ніжності та вдячності, щирості та любові. Тільки ті, хто ходить перед Богом, знають, як важливо повторювати щирі слова молитви, чинити добрі справи, сповнені милосердя та милостині, і виявляти усім навколишнім свою нелицемірну любов.
Якщо ми, хоча б кілька хвилин свого часу, будемо присвячувати читанню Святого Письма, а особливо Євангелій, то це допоможе нам ще сильніше Його полюбити. Нам необхідно придивитися до Ісуса. І побачити те, як Він ставився до інших, тоді ми навчимося від Нього милосердя та співчуття до усіх людей. З особливим благоговінням ми повинні споглядати Його страсті та смерть на хресті, та те, як Він сприймав свої страждання. І, звичайно, що любов до Бога – це не тільки почуття, вона повинна стати джерелом конкретних справ. Більш того, вона повинна керувати усім нашим людських життя.
Зображення ілюстративне: congerdesign – Pixabay