Проповідь на 5 неділю по Зісланні Святого Духа
Ісус прийшов у Гадаринський край, де зцілив двох біснуватих, які Йому зустрілися. Поблизу паслося велике стадо свиней і біси просили Ісуса, щоби Він дозволив їм увійти у тіла свиней, якщо вже Він проганяє їх з людських тіл. Ісус погодився.
«І вийшли з них, і ввійшли у свиней. Тоді то все стадо кинулося з кручі в море й утопилося в хвилях. А пастухи повтікали й, прибігши в місто, все розповіли, а й про біснуватих. Тоді все місто вийшло Ісусові назустріч і, побачивши його, попросили, щоб відійшов з їхніх околиць» (Мт. 8:32-34).
У сьогоднішньому євангельському читанні ми бачимо, що гадаринські люди не розпізнали, що серед них був Бог, не змогли побачити Його присутності. Напевно, Ісус вже більше ніколи не появиться біля їхнього міста, але в той час Він був так близько до них. Проте вони попросили, щоби Він покинув їх, пішов геть. Ми можемо побачити, яким буває непривітним до свого Господа світ. Бачимо, як іноді людина намагається побудувати суспільство без Бога. Можемо побачити, як людина намагається відкинути Того, Хто дає сенс усьому, Того, Хто надає сенсу стражданням, радості, праці, життю та смерті.
Жителі гадаринського краю не прийняли Ісуса, не дивлячись на свідчення пастухів про чудо зцілення двох біснуватих. Бачимо, що вони були нечутливі до духовних арів, якими їх міг обдарувати Господь. Це ж саме ми бачимо сьогодні, коли люди намагаються створити власні проекти щастя, а при цьому Богові відводять роль помічника в реалізації цих проектів. Але, насправді, це Бог має Свої плани відносно нашого щастя. Він очікує, що ми допоможемо їх Йому зреалізувати.
На жаль, і серед християн є ті, котрі в міру своєї прив’язаності до власних амбіцій, примх та забаганок просять Ісуса відійти із їхнього життя. При цьому роблять це в той самий момент, коли Ісус є найближче до них, а вони Його відкидають. Це відбувається у часі хвороби, якихось неприємностей чи матеріальних втрат. Ми очікуємо, що Господь нас відвідає, коли ми перебуваємо на вершині власного тріумфу. Але насправді відвідини нашого Бога відбуваються на попелищі власних невдач. Бог часто приходить до нас не тими шляхами, на котрих ми Його очікуємо.
Вкінці нашого життя, а можливо і раніше у нас може появитися можливість переконатися у тому, що все те, що нам здавалося беззмістовним стає надзвичайно важливим. Адже «тим, які люблять Бога, – покликаним за його постановою, усе співдіє на добро» (Рим. 8:28).
Якщо б не ця масова загибель свиней, то пастухи швидше за все не пішли б у села, а жителі цього міста так би й не дізналися, що Ісус близько. Якщо б жінка, котра зустріла Ісуса в Капернаумі не хворіла впродовж багатьох років та не підійшла до Нього, щоби доторкнутися краю Його одежі, ніколи б не почула слів розради, котрі промовив Ісус. Те, що нам іноді здається злим, насправді може таким не бути. Тільки гріх є абсолютним злом. Однак, якщо ми готові змиритися та покаятися, може відбутися зустріч з Ісусом, після котрої ми внутрішньо оновимося.
Пам’ятаймо, що за хворобами, втомою, терпінням, руйнуванням власних планів може перебувати Христос. Він посміхається до нас, простягає Свою руку, допомагає нас подолати різноманітні ї на дорозі нашого життя. Нам важливо серед терпінь та випробувань почути слова: «Учитель прийшов і тебе кличе» (Ів. 11:28). Якщо ж ми більше за волю Божу цінуємо свої плани, своє здоров’я, своє життя, том и не зуміємо побачити у наших нещастях нічого, окрім втрати.
Господь керується Своєю власною логікою, яка є для нас часами незрозумілою. Якщо б жителі Гадаринського краю зрозуміли Хто стоїть перед ними, якщо б вони зрозуміли сенс чуда звільнення двох біснуватих від влади диявола, вона легко могли б змиритися з матеріальними втратами. Адже завдяки б їм вони впізнали Ісуса. Вони б подякували Богові за цю подію і можливо влаштували б свято з нагоди того, що серед них є Ісус і, що їхні односельчани повернулися до нормального життя.
Коли ми оглядаємося на наші великі чи малі якійсь нещастя, що трапляються у нашому житті, то нам буває важко їх сприйняти, а ще більше подякувати Богові за них. Та нерідко через ті якійсь малі неприємності Господь відвертає нас від більшого лиха. Тож скажемо сьогодні: «Дякуємо Тобі, Господи, що Ти прийшов тим шляхом, де ми найменше всього розраховувати Тебе зустріти».
Просімо Пресвяту Діву Марію, Ту, Котрій прийшлось пережити чимало лиха, терпінь та випробувань навчити нас цінувати кожну можливість, котра може привести нас до зустріч з Ісусом. Амінь.