Проповідь на неділю всіх святих

У неділю Усіх Святих, Господь закликає кожного із нас бути святими. Бог прагне, щоби ми уподібнювалися до Нього і зовсім не бажає, щоби ми постійно жаліли та за чимось шкодували, щоби ми від чогось відрікалися. Він тільки бажає, щоби ми, відкинувши усі свої гріхи та пристрасті, прямували до святості, до Його Небесного Царства.

Він кличе кожного із нас до святості. Тому ця неділя Усіх Святих говорить нам, що нашим покликання – є стати святими, усім своїм життям прагнути до неї. І прикладом цього ми маємо безліч святих, котрі також важко працювали, важко жили, були переслідувані, погорджені, зневажені. Коли ми подивимося на життя цих святих, то прагнення їх до святості переповнювало їхнє життя, наповнювало їхні душі. Вони прагнули Бога понад усе.

А до чого прагнемо ми? Що є нашим прагненням? Чи ми прагнемо бути святими, а чи з усіх сил намагаємося стати подібними до цього світу? Адже бути святим – це не так вже і просто. Бути святим – це завжди бути правдомовним. Бути святим – це завжди бути індикатором того, що є добре. Бути святим – це постійно шукати шляхів до святості, просити у Господа про неї. Бути святим – це упродовж свого життя бути подібними до Бога. бути святим – це постійно співпрацювати із Богом. Співпрацювати не лише щонеділі чи щосвята, але кожного дня свого життя. Бо святість – це не тільки емоційне піднесення, але наше постійне перебування у Бозі, тут і зараз. Ми постійно повинні співпрацювати із Богом та вибирати тільки Його дорогу, якою б важкою та складною вона не була.

Проте не забуваймо, що святість – це також стати даром і для іншого, для того, хто стоїть на моїй дорогі. Святість – це постійне прийняття Пресвятої Євхаристії, без якої неможливе наше духовне життя. Бо ми є покликані ставати Живою Євхаристією для іншого, кожен християнин є покликаний до святості. І цей шлях можливо долати тільки у дусі любові, внутрішній тиші та молитві.

Святість – це не розкіш, не диктат, не тягар, а привілей, дар та велика честь. Святість – це та велика честь, на яку ми маємо відкритись, яку ми маємо відкривати щодень. Господь прагне, щоби усі ми були святими, тому бажає нам у цьому допомогти. Він дає нам Свої заповіді, Свої Блаженства, які стають для нас дороговказами у нашому житті.

Нам недостатньо тільки не грішити. Бо той, хто говорить, що я не грішу, зовсім ще не є святим. Для цього потрібно багато трудитися і співпрацювати із Богом. Господь Сам заохочує нас, щоби ми прямували до святості. Він нам допомагає і завжди буде допомагати, підтримувати, а там, де потрібно і нести на Своїх люблячих руках. Довірмося Богові, відкиньмо гріхи та зло, і розпочнімо життя, яке наповнене любов’ю, миром, радістю, добром та щастям. Життя, в якому панує наш Господь, і де немає місця ані для найменших сумнівів та зневіри.

Прагнімо до святості навіть тоді, коли навколо нас гудуть сирени, від горя та безвихідності розгублюються люди. Прагнімо до святості і ведімо цією дорогою до Бога усіх, хто зустрічається на нашому шляху. І пам’ятаймо, що, якби нам не було важко, які б думки та обставини не окутували наше життя, навколо нас є багато таким святих, вони є і завжди будуть. І, дякуючи їм, наш світ існує, а ми продовжуємо прямувати своїм нелегким шляхом до Небесної домівки.

Зображення ілюстративне: Gerd Altmann – Pixabay

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *