Проповідь на Третю неділю Великого посту, Хрестопоклонну Неділю.
У Євангельському читанні Літургії Хрестопоклонної неділі ми чуємо слова Христа, котрі торкаються глибин нашої душі і змушують нас зупинитися і задуматися над нашим життям.
Слові ці не нові. Вони нам добре відомі. І, напевно, серед нас є такі люди, котрі зможуть їх повторити, бо вони закарбувалися у їхній пам’яті, у їхньому серці.
Цими словами сьогодні Ісус звертається до усіх нас: «Коли хто хоче йти за мною, хай зречеться себе самого, візьме на себе хрест свій та йде слідом за мною» (Мр. 8:34). Дивовижні слова, сповнені великої віри, любові й надії. Ними Христос звертається до нас, намагаючись вказати дорогу усім тим, хто прагне іти за Ним. Дорога ця буде важка й терниста, але вкінці приведе нас до вічного блаженства.
Ісус закликає нас взяти свої хрести, легкі вони чи важкі, і йти за Ним. Не боятися їх, не відмовлятися від них, не втікати. Бо втеча й відмова від хреста – це втеча й відмова від святості, від радості й щастя, від спілкування з Богом. Адже шлях християнської досконалості проходить саме через хрест. Немає святості без жертви і без духовної боротьби. Якщо хтось із нас буде прагнути дійти до Ісуса, то має пам’ятати, що це неможливо зробити якимось іншим шляхом, як тільки шляхом хреста.
І нести ми маємо свій хрест щодня. Підніматися та іти далі, не зупиняючись. Жодного дня без хреста. І тоді ми зрозуміємо, що радість Воскресіння є плодом Голгофських страждань та хреста. Не біймося, що ми залишимося самотніми, що будемо одні нести свій хрест. Цей шлях важкий, але не страшний. Нам завжди буде допомагати Сам Христос, а поруч із Ним немає місця для смутку, печалі чи страждань.
Господь завжди кріпить нас і дає силу продовжувати нести свій хрест. Він наповнює наше життя вдячністю, розумінням та численними дарами благодаті. Навіть тоді, коли ми зіштовхуємося із хрестом щоденно у формі дрібних неприємностей, навіть тоді Господь поруч. Ці неприємності можуть трапитися і на роботі, і у відносинах, і у сім’ї та серед близьких нам людей. Господь і тоді поруч. Чи це буде важкий характер нашого колеги, з яким ми вимушені спілкуватися щодня, чи плани, котрі нам потрібно постійно змінювати, чи інструменти, котрі ламаються саме у той час, коли вони найбільш потрібні, чи ще якійсь інші ситуації, котрі знижують нашу працездатність та завдають чималих клопотів. І тут Господь поруч. Несе з нами наші хрести.
Усі ці наші щоденні хрести, якими б важкими чи легкими вони не були, ми повинні приймати з вдячністю, не нарікаючи, спокійно нести їх далі.
Адже хрест – це щось надзвичайне, що неможливо виміряти та описати. Це наша здатність мужньо іти назустріч усім життєвим випробовуванням, не впадаючи у відчай чи страх. Це наша здатність долати будь-які труднощі, котрих у нашому життя буде чимало, без жодних нарікань. Це наша здатність до людяності та взаємодопомоги, до співчуття та милосердя, бо тільки через наш хрест ми зможемо навчитися любити.
І, пам’ятаймо, християнин, котрий постійно втікає від свого хреста, від необхідності самопожертви, ніколи не зможе зустрітися з Богом і ніколи не стане щасливим. Адже він втікає від своєї власної святості, від свого власного щастя й добра.
«Коли хто хоче йти за Мною…» (Мр. 8:34). Ми не тільки повинні приймати свій хрест, котрий несподівано виникає на нашому життєвому шляху, але й допомагати іншим нести його. Наш важкий, страшний, лукавий час не дозволяє нам наблизитися до Бога, не дозволяє зосередитися на молитві, все далі й далі відводить нас від правдивої дороги. Все більше й більше людей прагне розваг, нових відчуттів, прагнень та дій. Проте хрест волає із наших глибин, кличе до протилежного. В ньому немає руху, перемін, різноманіття. Він закликає зосередити свою увагу та заглянути у глибину своєї душі. І тоді у його простоті, тиші та спокої відкриється дорога до небесних благ.
«Коли хто хоче йти за Мною…» (Мр. 8:34). Сам Господь ніс Свій хрест на Голгофу. Ідімо за Ним, ідімо зі своїми хрестами. Ідімо з усіма своїми проблемами та скорботами, болями та терпіннями, зі своїми немощами та стражданнями. І пам’ятаймо, що Христос завжди з нами. Він поруч. Він несе з нами наші хрести.
Зображення ілюстративне Gerd Altmann – Pixabay