Проповідь на 1-шу неділю Великого Посту
«Ось справжній ізраїльтянин, в якому нема лукавства» (Ів. 1:47).
Наш час окреслений тим, що у ньому дуже багато лукавства та брехні. Господь наш Ісус Христос викриває брехню та лицемірство частіше за будь-що. Можемо сказати, що саме правдивість є тією чеснотою, яка Ісусові найбільш подобається.
«Ось справжній ізраїльтянин, в якому нема лукавства» (Ів. 1:47), – скаже Він про Натанаїла, який приходить до Нього разом з Пилипом. Сам Ісус Христос – це Істина, в той час, як диявол є батьком брехні. Кожен, хто захоче іти вслід за Учителем, має бути щирим та порядним, має втікати від будь-якої брехні, а своє відношення із Богом та своїми ближніми будувати на правді.
Ми сьогодні, як колись апостоли та перші християни, покликані стати свідками Христа у світі. Наш світ, наш час, потребує саме таких живих свідків. Чи зможуть наші друзі чи колеги по роботі повірити у ту істину про Ісуса, якщо ми не будемо своє життя будувати на любові до правди. Ми є християнами. Ми повинні мати право повторити вслід за Ісусом: «Я… на те прийшов у світ, щоби свідчити про Істину» (пор. Ів. 18:37). Проте ми змушені визнати й те, що чимало людей вдаються до брехні та підлості. Мета цього може бути різною: прагнення побудувати собі гарну кар’єру, бажання здобути собі матеріальних статків. Іноді брешуть через боягузтво, а іноді просто через постійну звичку.
Ісус чітко засвідчив, що любов до істини повинна стати тією рисою, за якою будуть пізнавати Його учнів. І тільки той, хто любить істину, може віднайти душевний спокій, бо істина робить його вільним.
Ми маємо свідчити про істину своїм життям. Усе своє життя, життя своєї сім’ї, нашу працю, ми маємо будувати на любові до істини. І жоден християнин не має права заспокоїтися, коли бачить, як навколо нього бушує брехня. Ми маємо полюбити істину та з усіх своїх сил шукати її. Адже часами стається так, що вона може бути прихованою під нашаруванням гріха, пристрастей чи гордості.
Мусимо визнати, що спокуситися брехнею, повірити у неї, є надзвичайно легко. Адже брехня, неправда, прямо чи відносно, може допомогти нам здобути популярність чи більше заробити. Той, хто вибирає брехню, знайде безліч аргументів, щоби себе виправдати. Нам слід пам’ятати просте повчання Ісуса: «Хай буде ваше слово: Так, так; Ні, ні, – а що більше цього, те від лихого» (Мт. 5:37).
З впевненістю можемо сказати, що правдомовність – це прямий наслідок чесноти справедливості, що це наслідок любові до ближнього та поваги до нього. Любов до істини закликає нас поважати право на особисте життя із нашим ближнім, поважати їхні таємниці.
Звичайно, що ми – християни, можемо мати свої слабкості чи якійсь недоліки. Та наше християнське покликання закликає нас до того, щоби ми відрізнялися порядністю, а також вірністю даному слову.
Ми, як християни, називаємося вірними. І саме це слово визначає нас, як членів Божого народу, до якого ми входимо через наше хрещення, аде разом із тим вірною називають людину, котрі можна довіряти, людину, на котру можна покластися, людину. Котра виконує свої обіцянки і дотримується даного слова…
Святе Писання вірним називає Самого Бога. Адже Він завжди дотримується даним Ним обіцянок. Це Він оправдує очікування тих, хто ризикне на Нього покластися. Апостол Павло говорить: «Бог вірний: Він не допустить, щоб вас спокушувано над вашу спроможність» (І Кор. 10:13).
Вірною є людина, котра дотримується свого слова, котра виконує свої обов’язки по відношенні до Бога та людей. Однак, як бачимо, ми дуже часто ми стикаємося із брехнею та неправдою. Багатьом із нас, мабуть, доводилося досвідчити те, як люди різного віку та різних професій не дотримують свого слова. Проте ми маємо бути переконаними в тому, що необхідно понад усе дотримуватися чеснот. І робити це потрібно всупереч думці, що чесноти – це ідеали, які неможливо досягнути. Від усього серця просімо Господа, щоби Він позбавив нас від такої помилкової думки.
Вірні Христа. У цих словах поміщена найвища похвала. Ісус Христос може твердо розраховувати на нас у будь-яких обставинах. Наші друзі можуть бути впевненими, що ми їх не підведемо. І суспільство, в якому ми живемо, може на нас опертися, як на свій фундамент.
Коли ми вночі мандруємо поїздом, ніхто із нас навіть не задумається про один простий факт: життя сотень людей залежить від машиніста чи від людина, котра обходить залізно дорожні шляхи. Ці люди, не дивлячись на холод чи втому, не залишають свого робочого місця. Таким чином життя цілої країни, життя усього світу залежить від вірності людей. Наскільки ретельно будуть виконувати свої професійні та громадянські обов’язки, наскільки будуть дотримуватися даного ними слова.
Підступність та брехня повинні бути викоренені раз і назавжди з нашого життя. Той, хто зберігає вірність своєму слову, той по благодаті Божій буде вірним і Христові. А це якраз і є тим найважливішим, про що пише євангелист Лука: «Вірний у найменшім, той і в великому вірний; а хто нечесний у найменшім, той і в великому нечесний» (Лк. 16:10). Ніхто не може бути вірним Христові, не будучи постійно вірним своїм ближнім.
Часами у нас можуть бути важкі обставини і як тоді є приємно, коли до тебе підійде хтось із твоїх друзів і скаже тобі: «Ти можеш на мене розраховувати». Думаю, що і Богові сподобається, якщо ми сьогодні, під час цих наших роздумів, під час нашої Святої Літургії, знаючи свої немощі, скажемо Йому: «Господи, Ти можеш на мене розраховувати». Нехай ці слова стануть сьогодні для нас короткою молитвою, котру ми будемо промовляти впродовж цілого дня.
Просімо сьогодні Пресвяту Богородицю, Діву вірну, допомогти нам бути вірними та добросовісними у всьому, що стосується нашого щоденного життя, наших обов’язків та наших обіцянок.