Прохання Якова та Івана

Які думки у нас виникають, коли ми згадуємо події Великої П’ятниці, коли ми згадуємо молитву Ісуса в Оливному Саду, Його ув’язнення, бичування, суд та розп’яття? Чи нам на думку приходять церковні пісні, а, можливо, статуї, картини та всі ті зображення хрестів та розп’ять, котрі символізують страждання Ісуса. А, можливо, ми задумуємося над людською жорстокістю, котра змогла придумати такий жахливий вид страти. Чи, можливо, ми згадуємо про людей, котрі перебували біля підніжжя Ісуса Христа: одні з яких плакали, а інші, навпаки, насміхалися над помираючим.

Євангелист Марко. Описуючи смерть Ісуса, прагне, щоби у нашій свідомості залишилися всі ті події та образи, за допомогою яких ми змогли б зрозуміти всю глибину тих подій. Ісус говорить своїм учням про те, що Його в скорому часі чекає: «Оце йдемо в Єрусалим і Син Чоловічий буде виданий первосвященикам та книжникам, і засудять Його на смерть, і видадуть Його поганам, і насміхатимуться з Нього, плюватимуть на Нього, бичуватимуть Його і уб’ють, Він же по трьох днях воскресне» (Мр. 10:32-33).

Яків та Іван мріяли, що їхня подорож до Єрусалима перетвориться на тріумф, а вони сядуть праворуч та ліворуч від Ісуса, коли Він займе Свій престол. Напевно, що вони також чули ці слова про страждання, смерть, воскресіння, але ці слова вони зрозуміли зовсім по-іншому. Вони це розуміли: нам буде тяжко, але ми все ж таки переможемо.

Яків та Іван просять в Ісуса певних привілеїв для себе: вони прагнуть сидіти по правиці і по лівиці в царстві Христа. У них свої певні цілі: вони хочуть бути важливими, сильними, забезпеченими, хочуть мати певний статус у суспільстві. Напевно, в той момент, коли вони насмілилися підійти до Ісуса з цим проханням, вони не зважали на думку інших десятьох. І ми вже бачимо, як напередодні тяжких випробувань для них, їхньої віри, їхньої спільноти виникає готовий конфлікт. «Почули про те десятеро, то ж обурилися на Якова та Івана» (Мр. 10:42).

Ми бачимо, що тут все починається із зарозумілості двох братів Якова та Івана. Вони прагнули вищості серед інших, але тут ми також бачимо, що помилялися і вони, і інші. Бо проявили до них вороже ставлення. Ситуація є досить заплутаною. Однак поведінка цих двох апостолів є відображенням багатьох наших ситуацій, коли ми особисту вигоду, власне самоствердження, ставимо на перше місце. Історія цих двох апостолів продовжується в кожному із нас, коли ми поводимо себе нерозумно та безвідповідально, не дивлячись на наше виховання та застереження інших людей.

Останнім часом ми усі налякані вірусом, але виявляється, що є набагато підступніший вірус – вірус егоїзму. І саме там, де він появляється, там слід чекати більшої біди, бо цей вірус приносить із собою незгоди, образи та недовіру.

Ісус пропонує нам зовсім іншу модель поведінки. «Ви знаєте, що ті, яких вважають князями народів, верховодять ними, а їхні вельможі утискають їх. Не так воно хай буде між вами, але хто з-між вас хоче стати великим, хай буде вам слугою, і хто з-між вас хоче бути першим, хай буде рабом усіх» (Мр. 10:42-44).

Уявімо собі, якщо б ми зустріли Ісуса, то про що б ми у Нього просили? Саме це ми бачимо в сьогоднішньому євангельському читанню. Ісус запитує Якова та Івана: «Що ви хочете. Щоби я вам зробив». Ісус, вислухавши прохання апостолів, вказав їм зовсім інший та несподіваний для них життєвий шлях. Подібне відбувається і з нами, ми звертаємося до Бога із своїми проханнями, моліннями, інколи просто в Нього вимагаємо певних речей. Та от тільки Бог виконує всі ті наші прохання та забаганки не так, як ми б цього хотіли та, як собі це уявляємо. Амінь.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.