Господь зі Своїми учнями іде повз сліпця, і тут Його учні запитують: «Учителю, хто згрішив? Він – чи батьки його, що сліпим він уродився?» (Ів. 9:2). Як бачимо, учні Ісуса, як і багато інших євреїв, були переконані в тому, що за добрі діла є благословення, а за злі – прокляття. Як і для учнів Ісуса, так і для євреїв, було зрозуміло, що, якщо цей чоловік є сліпим, то він покутує або за свій гріх, або за гріх своїх родичів. Учні Ісуса хочуть знайти того, хто так тяжко завинив перед Богом, що цей чоловік народився сліпим.
З давніх часів людина намагалась для себе пояснити причину терпінь. Навіть у терпіннях намагались побачити певну справедливість. За логікою фарисеїв людина вже в цьому житті отримує покарання за свої гріхи і нагороду за добрі діла, бо Бог справедливий. Ідучи за цією логікою, якщо людина нещаслива, то це означає, що вона грішна. Кожен із нас готовий прийняти ці тези, але тільки до тих пір, поки сам втішається здоров’ям і благополуччям, поки повний сил. Але ми не зможемо змиритися з тим, якщо хтось буде нас обвинуватити в якихось гріхах, вказавши, що саме у них є причина наших бід й терпінь.
Та Ісус намагається пояснити Своїм учням, що все насправді набагато складніше, що у світі є чимало зла, є чимало болю, але і Божа любов є значно більшою як ми можемо це собі уявити.
Ми не можемо сприймати Бога як своєрідний автомат, в який вкинув монетку й одержав все, що хотів, чи зробив добре діло – одержав нагороду, зробив щось зле – отримуй покарання. Звичайно, що є певний взаємозв’язок між нашими поганими вчинками та наслідками. Скажімо, якщо хтось напідпитку сяде за кермо і потрапить в автотрощу, хоча іншим разом може і доїхати додому без пригод. Тим більше, не слід шукати зв’язку, як у цьому євангельському уривкові, між дитиною, котра народилась сліпою та гріхами інших людей.
У Святому Писанні, зокрема у книзі Йова та Проповідника, ми можемо побачити, що можна бути праведним, а все ж мати терпіння, можна бути праведним і хворіти чи втрачати близьких, чи зазнавати якоїсь несправедливості. Звичайно, не слід забувати і про Христа, Який страждав, й про мучеництво мучеників, які заради Ісуса терпіли страждання.
Для нас важливим є те, що, якщо ми захочемо на когось почепити ярлик чи поставити комусь діагноз, пригадаймо собі такі слова Святого Писання: «Бог же створив безсмертною людину і вчинив її за образом власної природи. А через заздрість диявола смерть увійшла у світ, скуштують її ті, що йому належать» (Муд. 2:23-24).
Коли ми у Святому Писанні знаходимо тезу, що справедливість безсмертна, то це має означати, що вкінці світу торжествує Бог, «який хоче, щоб усі люди спаслися і прийшли до розуміння правди» (1 Тим. 2:4), тому Він «витре кожну сльозу з очей їхніх; і смерти не буде більше, ні скорботи, ні плачу, ні болю не буде більш» (Одкр 21:4).
Учні запитують: «Учителю, хто згрішив? Він – чи батьки його, що сліпим він уродився?» (Ів. 9:2). Ісус на це питання дає таку відповідь: «Ані він не згрішив, ані батьки його, але щоб ділам Божим виявитись на ньому!» (Ів. 9:3). Ця відповідь Ісуса Христа пригадує нам уривок із книги Йова: «Він бідного рятує власною його бідою і в злиднях об’являється для його вух» (Йов. 36:15). Стоячи перед обличчям страждань, ми не знайдемо причину, але нам слід шукати мету. Саме в хворобі та різних випробовуваннях найбільше діє Бог. Якщо людина з довір’ям віддається в руки Божі і дозволяє Йому діяти, то ці страждання перетворюються на місце, де діє благодать.
Євангелист Іван показує нам, що Ісус є Світлом світу, що Він творить діла Того, Хто Його послав. І хоч наступить ніч, коли Його буде ув’язнено, коли Його піддадуть мукам та розп’яттю, проте завжди після смутку та сумніві Страсної п’ятниці та суботи настає недільний ранок, коли Ісус воскресне й перемінить увесь світ.
Євангельське читання пригадує нам із вами, що Ісус прийшов для того, щоб розсіяти ту темряву, котра огортає нас, Він прийшов, щоб оздоровити нас, прийшов, щоб забрати від нас наші страхи, сумніви та тривоги.
Для кожного із нас є добра новина у тому, що ми, як цей сліпонароджений чоловік, у простоті свого серця можемо прийняти Божу Любов та ділитись нею із іншими.