Проповідь на притчу про злих виноградарів

Євангеліє 13 неділі після Зіслання Святого Духа показує нам частину дискусії Ісуса із релігійною елітою Ізраїлю. Ці події, про які згадує нам євангелист Матей, відбулися після урочистого в’їзду Ісуса до Єрусалима за декілька днів до Його розп’яття.

Ісус розказує Своїм слухачам притчу: господар виноградника віддає в оренду свій виноградник, орендатори зобов’язувалися порати виноградник та збирати врожай для господаря. Та ми бачимо, що ці виноградарі-орендатори відкинули накази свого господаря й збунтувалися проти нього. Господар виноградника посилав до виноградарів своїх слуг, але ті їх били, відправляли назад з нічим. В кінці кінців, коли вже не було кого послати, він посилає до них свого улюбленого сина. «Та виноградарі, узрівши сина, заговорили між собою: Це спадкоємець. Нумо, вб’ємо його й заберемо собі його спадщину. І взявши його, вивели геть з виноградника й убили» (Мт. 21:38-39).

Для слухачів Ісуса основна ідея цієї притчі була зрозуміла: господар виноградника символізує Бога, робітники – Ізраїль, посланці – пророків. Напевно, що первосвященики та фарисеї також зрозуміли, що ця притча і про них, тому й не дивно, що вони хотіли Його схопити та вбити, але боялися народу. Реакція релігійної еліти Ізраїлю показує нам із вами, як ця притча здійснюється на очах. Ісус, Котрий прийшов, щоби довершити справу стародавніх пророків, закликає в черговий раз Ізраїль, щоби той служив Богові в правді та істині та віддавав Йому ту честь, яка Богові належить. Завданням Ізраїлю було принести Богові плоди свого праведного життя та показати цілому світу благодать Єдиного Бога. Та натомість ми бачимо, що Ізраїль жив не тільки життям далеким від праведності та навіть вдавався до насильства й відкидав тих посланців, тобто пророків, яких посилав Бог для напоумлення.

Ця притча наповнена глибоким смислом та, можна сказати, глибоким сумом, бо вона показує нам, як Ісус прийшов до Єрусалима, щоби прикликати виноградарів до покаяння, а натомість вони вирішили Його вбити. Ця притча про те, як Ізраїль, в особі своїх первосвящеників та старійшин, відмовляється прийняти Христа, засудивши до смерті.

З цієї притчі ми бачимо: чоловіка, котрий має виноградник, котрий все приготував для того, щоби з того виноградника отримувати прибуток, віддає його іншим. Коли ж приходить той час, що господар виноградника хоче отримати те, що для нього належить, він відправляє туди своїх слуг. Та ми бачимо, як жорстоко орендарі відправляються з його слугами: одних вони вбивають, інших каменують. Коли ж господар виноградника посилає свого сина, орендарі вбивають і його.

 З цієї притчі ми можемо виділити такі думки:

  1. Бог терпляче очікує, коли ми, Його народ, принесемо Йому належний плід. Ми бачимо, що Бог є багатомилостивим та милосердний і Він чекає на плід нашого життя навіть тоді, коли ми Його відкидаємо та бунтуємо проти Нього.
  2. Бог є терпеливим, але все ж таки, може наступити такий час, коли Його терпеливість закінчиться. І тоді всі отримають те, що заслужили, а хто Його відкинув будуть знищені.
  3. Замість тих провідників, котрі не виправдають довір’я Бога будуть поставлені інші, котрі принесуть ті плоди, які не приносили попередні виноградарі.

Для нас важливо пам’ятати, що наше життя нам подарував Бог. І нам важливо правильно його використовувати, щоби ми приносили Богові ті плоди, яких Він від нас очікує. Бог вручив нам наше життя, його подарував нам і ми його використовуємо для того, щоб, коли ставши перед Ним, Богові принести відповідні плоди.

Людина, котра має якийсь скарби чи гроші, намагається їх добре вкласти, щоби мати якийсь із того прибуток. Життя – це наш скарб. І питання в тому: куди ми його вкладаємо? Якщо ми правильно його вкладаємо, то у вічності одержимо з нього прибуток. Кожен із нас має приносити духовні плоди, щоби робити себе та світ кращим та досконалішим. Чи виконуємо ми цю місію – питання залишається відкритим?  Нам же слід усвідомити, що Бог дав нам землю, дав завдання її наповнювати, ми маємо нею та її дарами насолоджуватися. Та ця земля не є нашою, вона є Його, а кожен із нас тільки найманий працівник, котрий у свій час здасть звіт перед Господарем.

Як я жив на цій землі? Чи беріг те, що мені дав Бог? Чи я любив на цій землі? Чи Господар знайде у моєму саду добрі плоди? Чи знайде прощення та мир у моєму серці? Чи почує молитву вдячності з моїх уст?

Зображення ілюстративне: nonmisvegliate із сайту Pixabay

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.