«Бо кожний, хто виноситься, буде принижений, а хто принижується, – вивищений» (Лк. 18, 10-14).
Дуже часто ми повторюємо помилку сучасників Ісуса, фарисеїв. Ми хочемо показатися іншим праведними, проте забуваємо, що Бог знає нас такими, якими ми є насправді. Для Бога не важливо скільки ми заробляємо грошей, який у нас телефон чи автомобіль, для Нього не важливо, який наш статус у суспільстві, для Нього важливе наше серце. Якщо ми навіть досягли певних успіхів у суспільному, духовному чи молитовному житті, то ніколи не забуваймо подякувати Богові за всі Його добродійства.
Митар та фарисей стояли на молитві у храмі. Та один із них був виправданий, а інший – осуджений. Митар усвідомлював свої гріхи, тому стояв перед Богом таким, яким він був.
Митарів у тодішньому суспільстві не любили, бо вони збирали податки для римлян, для загарбників, тому на них дивились як на зрадників та колаборантів, не рідко вони зловживали своїм становищем та чинили кривду, збираючи нечесно податки. Митар знає хто він такий і який він є насправді, тому він не боявся перед Богом стояти в істині та правді.
Кожному із нас слід стати перед Богом такими, якими ми є, і тоді Господь відкриє нам шлях, яким маємо іти, якщо ми заблукали на стежках нашого життя.
Якщо ми навіть відчуваємо, що ми вчинили щось не так – станьмо перед Богом в істині та правді, такими, якими ми є та принесімо плід покаяння.