«А був там чоловік, Закхей на ім’я; він був головою над митарями й був багатий. Він бажав бачити Ісуса, хто Він такий, але не міг із-за народу, бо був малого зросту» (Лк. 19, 1-10).
Що ізраїльтяни подумали про Закхея, коли побачили його на дереві, адже він був знаний у громаді, в якій проживав. Євангелист Лука говорить, що він був головою над митарями. Це щось на зразок нашого керівника податкової інспекції. Та, як бачимо, його не зупинили думки, що про нього подумають інші, він просто за будь-яку ціну намагався побачити Ісуса. Його не спинив навіть малий зріст, тому він вилазить на дерево. Це його бажання побачити Ісуса приносить свої плоди, він перемінює своє життя.
Хоча ми і засуджуємо лицемірство та фарисейство, інколи ми й самі стоїмо недалеко від них самих. Дуже часто ми граємо певні ролі, навіть перед Богом граємо ролі або праведника, або грішника. Натомість Закхей нам показує, що перед Богом потрібно стати в істині та правді.
Закхей стає перед Богом таким, як він є, зі своїми гріхами й розуміє, що, в міру своєї професії, він образив не одну людину, і за це він щиро кається: “Господи, ось половину майна свого даю вбогим, а коли чимсь когось і покривдив, поверну вчетверо” (Лк. 19:8).
Якщо ми станемо перед Богом такими, якими є насправді, то це відразу принесе переміну в наше життя.
Якщо людина зустріне Бога, то ця зустріч завжди веде до переміни людського життя.