Роздуми над Євангельським читанням 29 неділі

Це Євангельське читання є досить сумним, бо показує нам сумну статистику: тільки один раз із десяти ми дякуємо Богові, або одна людина із десяти відчуває вдячність перед Богом.

Розповідь про зцілення десяти прокажених – це розповідь про любов Бога до людей, про чудо зцілення, а також про вдячність та невдячність.

У наш час, коли ми хворіємо, то звертаємось до лікарів. І навіть, якщо наша хвороба є інфекційною, коли ми на деякий час стаємо відділеними від наших близьких, все рівно, можемо відчути любов та турботу наших близьких, ми знаємо, що відразу, коли будемо здоровими, то повернемось до своїх домівок, до своїх рідних. Хворі на проказу, в часи Христа, були позбавлені цього.

Якщо тобі ставили діагноз проказа, то це означало, що ти не зможеш більше жити у своєму домі, про який ти дбав, ти не зможеш бачити своїх рідних, не зможеш бути на весіллі власних дітей, не зможеш похоронити власних батьків, ти не зможеш носити на руках своїх онуків. Проказа відправляла тебе поза суспільство. «Хворий на проказу носитиме подерту одежу, (ходитиме) з розпущеним волоссям, він покриє підборіддя й гукатиме: Нечистий! Нечистий! Доки його недуга, він буде вважатися нечистим, бо він справді нечистий; насамоті мусить жити; геть поза табором буде його оселя» (Лев. 13:45-46).

Люди боялись прокажених та відчували до них відразу. Боялись, бо самі не хотіли стати прокаженими, мали відразу до них, бо дотик до прокаженого вимагав обряду очищення.

Ісус не просто зцілює цих прокажених, він повертає їх у суспільство. В одну мить збуваються їхні найпотаємніші мрії: вони очистились від прокази, вони зможуть повернутись до своїх домівок, обняти своїх дружин, пригорнути своїх дітей, вони чисті, вони здорові. Їх переповнювала така радість, що вони забули про все, забули навіть свого доброчинця і тільки один прийшов до Ісуса, щоб подякувати.

Зараз ми із вами живемо у передріздвяний час, маємо чимало клопотів, готуємось до Різдва, і сьогоднішнє євангельське читання ставить перед нами питання: у чому полягають наші приготування до Різдва, чи у тій передсвятковій біганині ми не забуваємо про основне, – про Ісуса.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *