Що притуплює наше бажання бути із Богом?

Найбільшою загрозою для нашої душі є, безперечно, гріх та все те, що стримує нас від Бога.

Апостол Павло пише: «Не обманюйте себе самих: з Богом жартувати не можна. Що хто посіє, те й жатиме. Хто бо для свого тіла сіє, той з тіла пожне зотління; а хто сіє для духа, той від духа пожне життя вічне» (Гал. 6:7-8).

Проблема в нас полягає в тому, що ми завжди обманюємо себе, вважаючи, що існує щось середнє: що ми можемо оправдати себе, відкладаючи на потім Христа та Його  науку, при цьому із радістю виконуємо всі бажання свого тіла.

Як ми оправдуємося

Якось Ісус зустрівся з групою людей, котрим розказав притчу про людей котрі сіяли в неправильних місцях: «Один чоловік справив вечерю велику й запросив багатьох. Під час вечері послав він слугу свого сказати запрошеним: Ідіть, усе готове. Тоді всі вони однаково почали відмовлятися» (Лк. 14:16-18).

Фарисеї любили закон не тому, що він допомагав їм іти до Бога, а тому, що він надавав їм перевагу та владу над іншими людьми. Вони ненавиділи Ісуса, котрий загрожував їхній владі. Старий Завіт був приготування до зустрічі Сина, але, коли цей Син прийшов, вони вбили Його. Сотні років вони очікували Месію, а тепер відмовилися прийти на Його вечерю.

Перше оправдання «У мене так багато справ».

Ісус коротко перераховує три оправдання. Він навіть говорить, що запрошені гості «однаково почали відмовлятися» (Лк. 14:18). Ці оправдання є для нас прикладами, які ми повинні побачити у своєму житті, й самим навчитися щиро вибачатися.

«Перший йому сказав: Поле купив я, мушу піти на нього подивитись; вибач мені, прошу тебе. Другий сказав: П’ять пар волів купив я і йду їх спробувати; прошу тебе, вибач мені» (Лк. 14:18-19).

В першого чоловіка був будинок, про який потрібно було подбати. Інший турбувався про забезпечення своєї сім’ї. в них були такі ж самі людські потреби, як і у нас сьогодні: їжа, вода та дах над головою. Адже залишити роботу на полі означало, що вся його сім’я могла залишитися без їжі.

Коли настав час вечері, то всі вони були занадто зайнятими. Їх кликала праця. Занадто багато домашніх справ. Потрібно заробляти гроші, щоби згодом їх витратити. На столі повинна бути їжа. Бо хто ж тоді зможе обробляти землю? Хто зможе випробувати цих волів?

Спочатку ці оправдання видаються безглуздими, поки ми не розпочнемо про них думати. Реальність така: вона торкається дорогих нам речей – нашого дому, наших полів та конюшень. Чи є у нас такі важливі справи, через які ми можемо пропустити звану вечерю, пропустити спілкування з Богом в Його слові та молитві?

Немає нікого на цій землі, хто б міг бути аж таким зайнятим, щоби не прийти на цю вечерю. Господь достойний того, щоби ми залишили всі свої справи та розпочали спілкуватися з Ним. «Чи ви, отже, їсте, чи п’єте», – чи займаєтеся працею в домі, чи своїм (телефоном, комп’ютером, машиною) чи маєте невідкладну роботу, – «чи що-небудь робите, усе робіть на славу Божу!» (І Кор. 10:31). Де б ви не працювали, що б ви не робили, «робіть від душі, як для Господа, а не як для людей» (Кол. 3:23). Добре керуйте своїм домом: «Бо хто не знає рядити власним домом, то як він буде дбати про Церкву Божу?» (Тим. 3:5). Обробляйте та клопочіться на землі, котру Господь дав вам: «Узяв Господь Бог чоловіка й осадив його в Едемському саді порати його й доглядати його» (Бут. 2:15). Тільки не будуйте свій дім далеко від Бога, не працюйте далеко від Його доріг. Бо немає нічого гідного нашого оправдання, щоби пропустити цю вечерю.

Друге оправдання: «Мені потрібно зосередитися на своїй сім’ї».

Це оправдання таке близьке для кожного із нас.

«А інший мовив: Я одружився і тому не можу прийти» (Лк. 14:20).

Деякі покликані на цю вечерю не прийшли, бо були зайняті своїм подружнім життям. Подружні клятви, котрі вони проказали перед Господом, тепер віддаляють їх від Бога.

Апостол Павло попереджує: «Хто нежонатий, клопочеться про Господні справи, як подобатися Господеві; а хто жонатий, клопочеться про справи цього світу, як догодити жінці, і він поділений. Так само й жінка незаміжня, і дівиця клопочеться про Господні справи, щоб бути святою і тілом, і духом, а заміжня клопочеться про справи цього світу, як догодити чоловікові» (І Кор. 7:32-34). Проте в притчі Ісуса інтереси чоловіка не були поділені. Вони були повністю зосереджені на домі, де не було місця Христу.

В книзі Приповідок читаємо: «Хто знайшов жінку, знайшов добро велике й від Господа одержав ласку» (Прип. 18:22). Насправді так і повинно бути, якщо дружина не буде стримувати від зустрічі із Господом. Шлюб може наскільки відволікати нашу увагу, що ми повністю віддаляємося від Ісуса. І ми починаємо забувати та занедбувати духовну цінність шлюбу.

Дружина чи чоловік, звичайно, потребують уваги та турботи від свого люблячого чоловіка чи жінки. Проте не слід забувати, що тільки у Христі ми вчимося поважати та любити інших. Якщо наша дружина чи чоловік, діти, рідні чи друзі повністю займають наше життя, вона позбавляють нас того, чого ми найбільше потребуємо – Бога.

Основна причина: «Своїм життям я не готовий відгукнутися на звану вечерю».

Ісус говорить не про поля, воли, подружні стосунки, але про все те, що стримує нас від того, щоб взяти свій хрест та піти за Ним. Ми схиляємося до того, щоби наші обов’язки та задоволення, стали нашими оправданнями, котрі віддаляють нас від Христа та Його заповідей.    

«Радуймося і веселімося і віддаймо славу йому, бо настав шлюб Агнця і дружина його приготувалася. І дано їй, щоб одягнулася у вісон чистий, ясний, вісон же – це праведність святих». І сказав мені: «Напиши: Блаженні ті, що на шлюбну вечерю Агнця покликані». І говорить мені: «Ці є істинні слова Божі» (Одк. 19:7-9).

На цю шлюбну вечерю покликані всі. І ми також. То ж чинімо так, щоби ані робота, ані дружина чи чоловік, ані будь-яка інша причина не змогла нас відділити від цього славного бенкету. Зважмо все і зробімо правильний вибір: не проміняймо веселий та радісний бенкет на хлібні крихти.

Бог дав нам землю. Бог дав волів. Бог дав дружину. І ми, безперечно, повинні ними піклуватися, але не ціною розриву та відгородження від Господа.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.