Що відрізняє гідну і негідну людину при Причасті? Критерій розпізнавання між гідністю і недостойністю, між достовірністю і недійсністю правильного ставлення до Євхаристії, це критерій відмінності між Христом і Юдою.
“Вечері Твоєї Тайної, Сину Божий, мене причастника прийми”. Великий Четвер – день Тайної Господньої Вечері. Цей день останньої трапези Господа нашого Ісуса Христа з учнями.
Господь зглянувся над нами. Кам’яна земля нашої душі починає битися живим серцем. У нашої землі є серце, в якому тече животворяща Господня Кров. Це серце дано кожному з нас у причасті Тіла і Крові Христових. Це серце дається нам в кожній Євхаристії, в кожній зустрічі з Господом, в кожному прийманні Тіла і Крові Господа. Євхаристія є серцем землі, справжнім серцем людини і серцем Церкви. Без Євхаристії немислиме жодне з церковних Таїнств.
Тіло і Кров Христові є центром, обґрунтуванням і підставою нашого життя і нашого існування. Тіло і Кров Христові – критерій нашого буття і нашого християнства. Людина, як про це говорить Апостол Павло, повинна міркувати, чи гідно або негідно приймає вона Тіло Христове. При цьому має завжди приступати до Євхаристії і постійно долучатися, бо в цьому – життя людини у Христі і справжність його християнського досвіду.
Ми часто міркуємо про те, що робить нас негідними приймати Святі Тайни. І дуже часто ми помиляємося, думаючи, що негідними нас причащатися робить не прочитання молитов, недотримання посту, неуважність, веселощі, радості життя і навколишній світ. Ні. Негідними нас робить зовсім не це. Всі пости, всі підготовчі етапи на шляху до Євхаристії є справою добровільною, є плодом особистого зусилля, добровільного бажання кожної людини.
Що ж тоді відрізняє гідність і негідність людини приступати до Причастя? Про це нам говорить образ Юди, якого Церква настільки часто згадує сьогодні. Юда – приклад релігійної людини. Юда – приклад того, хто завжди був з Господом. Юда – приклад людини, яка постійно думає над сенсом і дотриманням правил і приписів. Юда – людина, яка завжди міркує, і яка в потрібний момент приймає позірне йому правильне рішення. Він хоче мислити за Господа. Строго виконуючи волю Божу, він, насправді, прагне до досягнення своєї мети. Не випадково сучасний світ настільки любить Юду. Пройдіться вулицями і ви побачите: майже завжди в кожному кіоску є черговий журнал, в якому в черговий раз говориться про те, що Юда не був такий поганий, як про це вчила Церква. Чому? Бо Юда образ сучасної релігійності. Юда – це образ людини, яка вірить у Бога, яка виконує заповіді і дотримується правил, але не хоче віддати всього себе Богові без залишку. Юда – це людина, яка не хоче, щоб його серце стало серцем Христовим, щоб в його жилах текла ХристоваКров, щоб його тіло стало Тілом Христовим.
Критерій розпізнавання між гідністю і недостойністю, між достовірністю і недійсністю правильного ставлення до Євхаристії – це критерій відмінності між Христом і Юдою. Христос Господь наш віддає себе світові, Церкві, людству – повністю. Він віддає себе добровільно, Він віддає Себе в Своїм Тілі і Крові. Юда ж – людина, яка діє, як йому здається, вільно. Він завжди має запасне рішення. Але таке запасне рішення – неможливе.
Великий Четвер повторюється щодня в житті кожного християнина. Невипадково, під час кожної літургії вимовляються слова про те, що ми причащаємося Тайної Вечері. Якщо людина ухиляється від Євхаристії і придумує собі самі благочестиві виправдання, то схиляється до небуття. Вона починає соромитися Крові і Тіла Христових і повторює шлях зрадника. Священномученик Кипріян Картагенський звертається до християн зі словами про необхідність приступати до святих Таїнств, кажучи: “Рано-вранці, повертаючись з Літургії, не соромтеся, що з ваших вуст виходять пахощі Його Крові. Адже в цьому – твоє життя”.
За матеріалами http://www.nsad.ru