Втіха для змучених людей

Роздуми дорогою до Різдва

У навечір’я Різдва Христового по наших церквах служиться вечірня із Літургією Василія Великого, під час цього богослуження читаються 8 читань, 8 уривків із Старого Завіту. Ці уривки із Старого Завіту прийнято називати пареміями.

Перше читання – це уривок із книги Буття: Бут. 1:1-13. Це перше читання розпочинається словами: «На початку сотворив Бог небо й землю» (Бут.1:1). Ці слова пригадують нам початок Євангелія від Івана: «Споконвіку було Слово…» (Ів. 1:1), а далі там продовжується  «…Ним постало все, і ніщо, що постало, не постало без нього» (Ів. 1:3).

Святе Письмо говорить нам: «на початку», що за словами Максима Ісповідника означає, що Бог сотворив світ не у вічності і не в часі, а разом із часом.

Перші рядки книги Буття переносять нас до перших митей творіння «На початку сотворив Бог небо й землю» (Бут.1:1). І тут мова йде не тільки про нашу землю чи нашу сонячну систему, але про всю Вселену. Первісний стан всього створіння – темрява та хаос, за словами Бога «Нехай буде…» впорядковується. Сучасна людина може це назвати імпульсом чи великим вибухом. Достатньо однієї миті, достатньо волі Творця, щоб появилось світло, щоб організувалось життя, впорядкувалася Вселена, котра починає жити за своїми законами.

Так у першій паремії ми бачимо розповідь про створення світу. І відразу у нас може виникнути питання: яке відношення цей текст має до Різдва, чому напередодні Різдва ми згадуємо про створення світу?

Найперше, Церква вказує нам на те, Хто народжується, Чиє народження ми, християни, святкуємо. Адже Різдво – це свято народження Того, Хто створив всю Вселену. У книзі Буття ми бачимо історію людства, і ця історія розпочинається із вічного минулого і закінчується вічним майбутнім.

Пригадуючи про створення Світу, Церква пригадує нам, що у Христі весь світ твориться заново «Тому, коли хтось у Христі, той – нове створіння. Старе минуло, настало нове» (ІІКор. 5:17). Із Різдвом Христовим ми спостерігаємо початок нового світу – Церкви Нового Завіту.

Тему створення ми також знаходимо і в пророка Ісаї. Хоча там оповідь розпочинається зовсім по-іншому: «Утіште, утіште народ мій, каже ваш Бог» (Іс. 40:1). В чому ж полягає ця утіха, про яку говорить Ісая? Тільки у тому, що він розпочинає говорити про створення Світу? Нам може здатись, що за дивна втіха говорити про створення світу. Уявімо, що ми на чужині, в рабстві, де немає певності ні і у завтрашньому дні, ні у майбутньому, і тут нам хтось розпочинає говорити про створення світу. В чому ж тут утіха?

Справа у тому, що Ісая говорить до людей, котрі перебувають  у вавилонській неволі. У свідомості поган-язичників, якщо тебе переможено, то і твій Бог слабкий, якщо ти переможець, то твій Бог сильний. І ось ці полонені юдеї піддаються цьому твердженню, вони відчувають себе приниженими, вони відчувають, що Бог ніби залишив їх і, взагалі, їм видається, що їх Бог є слабший від богів поган. Та Бог через Ісаю нагадує, що Він – Творець Світу, Він створив небо та землю, а значить все в Його руках, і саме це є утіхою для нас людей.

В нас сьогодні достатньо проблем, переживань, і тут церква пригадує нам, що Бог є Творцем всього світу і все є в Його руках. Зробімо крок Йому назустріч, приготуймо місце Ісусові в своєму житті.

Крім того, Різдво Христове – це відродження, чи краще сказати, це нове творення світу. Пізніше Спаситель скаже: «Тепер Творю все нове» («І сказав той, хто сидить на престолі: «От, нове творю все» (Откр. 21:5)). Через Христа народжується нова дійсність, в котрій людина може стати безсмертною та подібною до Бога.

Зображення ілюстративне Dimitris Vetsikas із сайту Pixabay

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *