Великий Канон Андрея Критського – школа покаяння
частина 1
Великий Піст – це особливий час покаяння. І покаянного тону на всі дні Великого Посту задає Великий Канон Андрея Критського. Цей Канон – це школа покаяння.
В першому ірмосі першої пісні цього Канону звучать такі слова: «Помічник і покровитель прийшов мені на спасення. Це Бог мій і прославлю Його, Бога Отця мого, і звеличу Його: велично бо прославився!».
Коли Ізраїльський народ вийшов із єгипетського полону, втікаючи від війська фараона, Бог переводить їх в чудесний спосіб через Червоне море, а саме військо потопилося в морських хвилях, тоді Мойсей заспівав пісню перемоги Богу від всього народу (пор. Вих. 15:1-19).
Церква оспівує в своїх богослужіннях цю прославу всемогутнього Бога, як згадку про події, під впливом яких Мойсей оспівав це чудо Господнє, а для нас ця згадка – це нагадування про те, що, як Бог визволив ізраїльтян від гонителя-мучителя, так само Він може визволити нас від наших гріхів, тільки б ми самі були готовими втікати від спокус, пристрастей та гріхів, як колись ізраїльський народ втікав від фараона.
«З чого почну оплакувати пристрасного життя мого діяння? Чи добрий початок дам, Христе, нинішньому риданню? Але, як милосердний, подай мені відпущення гріхів». З чого ж тоді ми повинні розпочати наше покаяння? Церковний піснеспівець говорить правду, бо, дійсно, не знаємо із чого нам починати наше покаяння. Нам буває ліньки помолитися, ліньки піти до Церкви, ліньки підготуватися до Сповіді та приступити до Тайни Покаяння, ліньки протистояти неправді. Так ціле наше життя ми нерідко проживаємо в лінивстві. Ми лінуємося чинити будь-яку добру справу, але на те, що стосується гріха та пристрасті ми знаходимо і бажання, і енергію.
З чого ж нам почати покаяння? Ми стоїмо та жахаємося над тією бездною гріхів та пристрастей, котра відкривається у нас. Ми боязко стоїмо перед тим морем світла, котре в нас хоче відкрити Господь. Ми стоїмо і плачемо над власними немочами та над тим, що ми не можемо самі своїми силами вирватися із рабства гріха та пристрастей. Нам не стає сміливості всеціло покластися на допомогу Того, Хто здатний нам допомогти. Тільки Господь із великої Своєї благодаті може змінити нас так, щоб ми могли прислухатися до Його слів та виконувати Його Заповіді. Це може статися тільки тоді, коли ми відкриємося Богу та повністю віддамо себе в Його руки, коли навчимося з покорою приймає виклики нашого щоденного життя та за все дякувати Богу.
Це наша спільна робота із Господом, наді мною, недостойним Його творінням, і це буде означати початок мого покаяння, початок моєї дороги до Бога, в котрому і є спасіння.