Страсний тиждень
Про пасхальний ранок євангелист Марко пише наступне: «Якже минула субота, Марія Магдалина, Марія, мати Якова, та Саломія купили пахощів, щоб піти та намастити його. Рано-вранці, першого дня тижня, прийшли вони до гробу, як сходило сонце, та й говорили між собою: “Хто нам відкотить камінь від входу до гробу?” Але поглянувши, побачили, що камінь був відвалений, – був бо дуже великий. Увійшовши до гробу, побачили юнака, що сидів праворуч, одягнений у білу одежу, – і вжахнулись. А він до них промовив: “Не жахайтеся! Ви шукаєте Ісуса Назарянина, розп’ятого Він воскрес, його нема тут. Ось місце, де його були поклали. Але йдіть, скажіть його учням та Петрові, що випередить вас у Галилеї: там його побачите, як він сказав вам.”. І вони, вийшовши, втекли від гробу, бо жах і трепет огорнув їх, і нікому нічого не сказали, бо боялися» (Мр. 16:1-8).
Без Пасхи ми не дізналися б нічого про Ісуса. Якщо б Його історія закінчилася розп’яттям, то Він був би забутий, як іще один єврей, котрого розіп’яли римляни. В тому кровавому столітті, котре бачило не одну сотню таких страт. Можливо, якісь згадки про Нього появилися б у Йосифа Флавія чи раввіністичних джерелах. І, справді, без Пасхи у нас не було б навіть Страсної П’ятниці, не було б навіть що пам’ятати та надавати сенсу Його смерті.
Пасхальна розповідь Євангелія від Марка починається із жінок, котрі бачили смерть Ісуса та Його поховання, котрі ідуть до гробниці, щоби намастити тіло Ісуса: «Якже минула субота, Марія Магдалина, Марія, мати Якова, та Саломія купили пахощів, щоб піти та намастити його. Рано-вранці, першого дня тижня, прийшли вони до гробу, як сходило сонце» (Мр. 16:1-2).
Коли вони йшли туди, їх турбувало одне питання: «Хто нам відкотить камінь від входу до гробу? Але поглянувши, побачили, що камінь був відвалений, – був бо дуже великий» (Мр. 16:3-4).
Матей до цього оповідання додає дві деталі: по-перше, він пояснює як камінь зміг бути відкочений, він говорить про землетрус та ангела, котрий своїм виглядом був схожим на блискавку, а одежа була білою, мов сніг. Так само Матей говорить про сторожу біля гробу (пор. Мт. 27:62-66). Поява ангела лякає сторожу, так що вони стають, немов мерці (пор. Мт. 28:2-4). Пізніше Матей говорить нам, що охорона поспішає до первосвящеників та старійшин та говорить про все, що бачили. Ті дають їм грошей, щоби вони розказували всім, що то учні Ісуса викрали Його тіло, поки ті спали (пор. Мт. 28:11-15).
Однак, повернемося до розповіді Марка. Жінки, ввійшовши до гробниці, побачили юнака в білій одежі та налякалися. Той молодий чоловік промовив до них: «Не жахайтеся! Ви шукаєте Ісуса Назарянина, розп’ятого Він воскрес, його нема тут. Ось місце, де його були поклали» (Мр. 16:6). Пізніше Марко говорить, що жінкам було дано поручення: «Йдіть, скажіть його учням та Петрові, що випередить вас у Галилеї: там його побачите, як він сказав вам» (Мр. 16:7). Хоча Марко не подає нам жодних відомостей про появу воскреслого Ісуса ця його розповідь має в собі обіцянку, що учні побачать Його в Галилеї. І тут історія Марка раптово закінчується: «І вони, вийшовши, втекли від гробу, бо жах і трепет огорнув їх, і нікому нічого не сказали, бо боялися» (Мр. 16:8). Фінал наскільки різкий та загадковий, бо за словами Марка жінки нічого і нікому не сказали, бо боялися. Бібліїсти вважають, що кінцівку (пор. Мр. 16:9-20) було додано пізніше.
Матей та Лука різними способами змінюють закінчення історії Марка. Матей говорить, що жінки розповіли все учням: «І вони в поспіху полишили гробницю зо страхом і великою радістю та й побігли сповістити його учнів» (Мт. 28:8). У Луки воскреслий Ісус появляється в Єрусалимі та його околицях, в нього немає пасхальних історій пов’язаних із Галилеєю. Натомість у Луки ангел промовляє такі слова: «Його нема тут: він воскрес. Пригадайте собі, як промовляв до вас, коли ще був у Галилеї, кажучи: Син Чоловічий має бути виданий грішникам у руки, має бути розіп’ятий і третього дня воскреснути» (Лк. 24:6-7).