«І зважаймо один на одного, заохочуючи до любові й до діл добрих; не залишаймо своїх сходин, як то в декого є звичай, а, навпаки, втішаймо себе, і то тим більше, що бачите, як зближається день» (Євр. 10:24-25).
Якщо ми прогнемо пройти дистанцію з Ісусом, а не бігти дистанцію самостійно, то маємо подбати про людей, котрі будуть нам допомагати.
Нам не потрібно сто людей, котрі будуть йти поруч. Нам навіть не потрібно десять. Нам потрібно тільки три-чотири людини, котрі будуть підтримувати та допомагати у всьому.
Святе Письмо говорить: «І зважаймо один на одного, заохочуючи до любові й до діл добрих; не залишаймо своїх сходин, як то в декого є звичай, а, навпаки, втішаймо себе, і то тим більше, що бачите, як зближається день» (Євр. 10:24-25). Нам потрібно завжди перебувати у малій групі. Нам потрібні ті люди, котрі будуть стимулювати нас у духовному житті, але і нам самим також буде потрібно стимулювати та допомагати іншим.
Коли ми перебуватимемо в малій групі, де нас люблять та приймають такими, якими ми є, то це додасть нам сміливості та завзятості продовжувати свою дорогу. Адже ці люди будуть завжди поруч, будуть молитися навіть тоді, коли ми не зможемо молитися за себе.
Розпочнімо шукати таку команду, котра допоможе справитися та подолати будь-яку перешкоду. Не забуваймо підтримувати свій духовний стан, дбати про своє внутрішнє життя та очищувати свою душу від спокус та пристрастей. Нам потрібно тільки віднайти тих три-чотири людини, щоби розпочати свою важку дорогу до Царства Небесного.