Ми, як християни, доволі часто розділяємо своє життя на певні частини: Божі і світські.
Коли ми читаємо Біблію, то це – неодмінно, Божа частина життя. Коли йдемо в магазин, то це – світська частина життя. Коли ми співаємо Божі пісні, то це – пісні поклоніння Богу, і знову Божа часина життя. Коли ж миємо посуд, то це світська частина життя. Проте Господь ніколи не хотів, щоби ми розділяли своє життя.
Оскільки ми – діти Божі, то все, що ми робимо, повинно перетворитися на Боже поклоніння та Його прославу. Адже в кожному із нас живе та діє святий Дух, Котрий прагне впливати на все, що ми робимо, що говоримо, куди йдемо, з ким розмовляємо.
«Чи ви, отже, їсте, чи п’єте, чи що-небудь робите, усе робіть на славу Божу!» (І Кор. 10:31).
Бог прагне, щоби ми не просто Йому поклонялися, Йому молилися, Його прославляли, розділюючи Своє життя. Він прагне, щоби ми присвячували Йому все своє життя, зростаючи та вдосконалюючись в Ньому. Коли ми прибираємо будинок, готуємо вечерю або відводимо дітей до дитячого садочка чи школи, ми поклоняємося Богу, бо ми вірні своїй сім’ї. Коли ми виконуємо добре покладені на нас завдання, то ми служимо та прославляємо цим Бога.
Апостола Павло закликає: «Служіть охоче, як Господеві, а не як людям, свідомі того, що кожен одержить нагороду від Господа за те, що зробить доброго, чи то раб, чи вільний» (Еф. 6:7-8).
Коли ми віддаємося своїй сім’ї на 100%, коли ми працюємо на 100%, коли любимо на 100%, то робимо це не для людини, а для Бога. Ось це і є служіння та прослава Господа.
Чудо відбувається тоді, коли ми Богові віддаємо все, чим володіємо, і чим більше ми будемо віддавати, тим більше Господь буде благословляти нас і наше життя.
Фото, ілюстративне: Aaron Cabrera із сайту Pixabay