Ідолопоклонство в музиці

Музика не примушує нас відливати золотих тельців чи якихось інших бовванів. Проте іноді захоплення музикою змушує нас занадто багато уваги приділяти певному музиканту чи групі.

Чи доводилося тобі бути на концерті, де неможливо було пробитися крізь натовп? Уяви собі, що наступного ранку після концерту в газеті ти читаєш про те, що того вечора натовп зачавив кількох людей, які намагалися пробитися ближче до сцени.

Так у Данії, на концерті Перл Джем загинуло дев’ять осіб. Чи варта відданість якійсь групі того, щоб зробити вчинок, про який ти будеш шкодувати решту свого життя, якщо, звичайно, життя залишиться?

Якщо ми спрямовуємо свою любов, свої захоплення, які призначені тільки для Бога на щось інше, то воно вже є потенційним ідолом. Талант походить від Бога і чи не Йому належить отримувати за це славу та вдячність?

Того, кого ти цінуєш більше, в того в руках і твоє серце. У Євангелії від Матея читаємо: «Ніхто не може двом панам служити: бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або триматиметься одного, а того знехтує» (Мт. 6:24).

Коли йдеться про музику, ми схильні слухати тільки те, що нам подобається та спілкуватися з тими, хто слухає те, що і ми. В цьому немає нічого поганого. Проте іноді люди можуть заходити занадто далеко і висміювати тих, кому подобається щось інше: «Треба бути глухим, щоби слухати таку музику». «Він слухає метал, він, що – наркоман?».

У світі існує чимало різноманітної музики. Що ж дає нам право підносити один її стиль над іншим та оцінювати людей відповідно до того, чи подобається їм те, що подобається нам.

Слухай собі на здоров’я свою улюблену музику, але час-від-часу переключайся і на інші канали. Намагайся пізнати, що подобається оточуючим і тоді, можливо, тоді навіть сподобається їхня музика, а, можливо, навіть і вони самі.

Не бачу злого, не чую злого Стен Кембпбел та Ренді Саузел

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Facebook Auto Publish Powered By : XYZScripts.com