Пожирателька душі

«Заздрість – двигун прогресу, – заявляють деякі, – адже, якщо б її не було, ми б так і сиділи в кам’яному віці. А так подивився, як у сусіда – сам ще краще зробив, побачив досягнення іншого – сам чогось став прагнути». Бог не тільки в Євангелії, але навіть ще в Старому Завіті заповідає: «Не зазіхатимеш на …. ближнього твого» (Вих. 20,17). Заздрість небезпечна, але не завжди вдається розпізнати її в собі. Як з нею боротися?

 

«Любов не заздрить»

Чи можна щиро любити людину і заздрити їй? Якщо ви зуміли поєднати це, то це означає, одне з двох: або любов ваша виявилася чимось іншим, або заздрістю ви вважали якісь інші порухи душі. Можливо, це було прагнення наслідувати, в якому, до речі, немає гріха. Заклик наслідувати святих і Самого Бога ми чуємо в Святому Писанні. “…Будьте моїми послідовниками, як і я – Христа” (1 Кор. 11,1), – говорить апостол Павло. І той же апостол, перераховуючи основні прояви любові, вказує: «… любов не заздрить» (1 Кор. 13,4).

Любов втікає із заздрісного серця. А що ж приходить замість неї? Ненависть. Тому будемо чесними до кінця і зізнаємося, що ми ненавидимо тих, кому заздримо. А якщо так, то, які ж ми тоді християни? Адже Спаситель говорив: «З того усі спізнають, що мої ви учні, коли любов взаємну будете мати» (Ів. 13,35). Природно, ці слова Христа можна сприймати, лише як «церковно-корпоративну етику» або, як веління любити тільки своїх. Любов, знову цитуємо апостола Павла, «не шукає свого» (1 Кор. 13,5). Любов, як сонце, світить для всіх і, як джерело, живить цілющою вологою всіх, хто приходить до нього напитися. Але чи буде пити людина з засміченого джерела? Чи можна назвати чистою криницю, в яку вкинули дохлу кішку? Ось ця дохла кішка і є заздрість, а криниця – горде, заздрісне серце…

Дати коротке і точне визначення заздрості надзвичайно важко. Вона, як і всі інші пороки чистого зла, не має суті і заповнює ті порожні місця, де має бути добро. Повинні ми, наприклад, відчувати радість через успіхи інших людей, а ми, навпаки, відчуваємо гіркоту – це і є смак заздрості.

Чи є колір у заздрості? Мені здається, це як з магією. У який колір магію не розфарбовуй, вона залишається заграванням зі світом занепалих духів. Так і заздрість. Вибілюй її, не вибілюй, вона все одно лізе в чужу кишеню з ревізією, а то й з конфіскацією.

Заздрість названа «найгіршим видом людиноненависництва» і визначається як «бажання, щоб хто-небудь не володів тим, чого сам заздрісний не має». Ось вона, яка безодня! Не просто бажати переселитися в двоповерховий котедж сусіда, а бажати, щоб цей котедж згорів і самого сусіда посадили у в’язницю. Навіть, якщо хтось нажив своє багатство неправедною працею, «творящим беззаконня не завидуй» (Пс. 36,1).

Заздрість, як і будь-який інший гріх, найбільше шкодить не тому, на кого вона спрямована, а тому, хто заздрить. Як говориться в одній українській казці, у тих, хто своїм сусідам заздрить, поселяються злидні…

Подяка протистоїть заздрості

Заздрість – це дзвіночок, симптом, що супроводжує якусь глибшу проблему. І те, чому ми заздримо, може на цю проблему вказувати.

Заздрість виникає, коли людина не просто порівнює себе з іншим, але вважає, що інший отримав щось незаслужено, вона пов’язана з почуттям несправедливості: «ця людина нічим не краща за мене».

Але чужі успіхи можна пояснювати по-різному. Якщо я розумію, що у мене чогось немає не тому, що це через «обставини, через те, що мені не щастить, іншим все, мені нічого», а тому, що я не прикладав достатньо зусиль, – це допомагає жити без заздрості.

Подруга зробила хороший ремонт, ви заздрите. В чому причина? У вас немає на такий ремонт грошей? Отже, замість того, щоб заробляти на ремонт, ви вибираєте щось інше. Не можна отримати все одночасно. А може, ремонт – це не така вже для вас необхідність? Простий тест: якщо б ви не бачили, як вона зробила ремонт, ви б хотіли його робити? Може, ви взагалі не думали б про це? Ви можете знаходити підстави для якихось дій в собі, в своєму безпосередньому переживанні: мені незатишно в цій кімнаті; або: подруга зробила, значить, і мені треба. Отже, це не ваше рішення. І це початок заздрості. Набагато продуктивніше шукати те, що відповідає твоїй власній природі, твоїм відчуттям і переживанням. І це мобілізує до вирішення моїх власних завдань за моїми власними критеріями.

Людина, яка зрозуміє, чого саме вона хоче, така людина вже не буде заздрити. Вона вибере зовсім іншу траєкторію дій.

Але зрозуміти, чого саме ти хочеш, що це твоє, а не нав’язане тобі, наприклад, суспільством, споживанням або чиєюсь думкою, – одне з найскладніших завдань. Люди роблять те, що вони вибирають, але не завжди вибирають те, що вони насправді хочуть.

Один із способів розвинути в дитині заздрість – порівнювати її з іншими. «Вася вже виступає з концертами, а ти все гами ніяк не навчишся грати!» – Кажуть деякі батьки, думаючи, що таким чином вони мотивують дитину. Виховання дітей на честолюбстві – погана стратегія. Це породжує бажання постійно озиратися на інших, що в результаті і народжує заздрість.

Що веде за собою заздрість? Агресію, злість, ненависть, зловтіху. Ці почуття руйнівні для самої людини. Ставлення до успіхів іншого, в якому немає заздрості, це ставлення учня до вчителя. На вчителя я дивлюся знизу вгору. Я визнаю у нього ті достоїнства, яких у мене немає, і йду по шляху набуття цих достоїнств – це шлях зусиль і практики, він несумісний із заздрістю.

Є ще одна річ, яка протистоїть заздрості – подяка. Є такий метод: щовечора, перед сном, спробувати згадати хоча б одна подію протягом цього дня, за яку ви могли б бути комусь або чомусь вдячні – Богу, іншим людям, обставинам. Це можуть бути навіть дрібниці – автобус вчасно прийшов, – але при бажанні їх завжди можна знайти. Головне, як налаштувати свою свідомість. І коли починають працювати ці позитивні прийоми, несподівано виявляється, що насправді ми отримуємо в цьому житті багато всього того, чого могли б і не отримати.Чому Він мене залишив?

Чим відрізняється здоровий, щасливий чоловік від нещасного, знервованого? Здорова людина трансформує проблему в завдання. А знервована – завдання в проблему. Дивлячись на благополуччя іншого, потрібно ставити собі якесь завдання. Можна повчитися у того, кому ми заздримо: а, як він добився цього, які є шляхи вирішення? Як тільки ми технічно починаємо думати про шляхи вирішення проблеми, вона зразу ж перетворюється в завдання, і тоді заздрості вже тут нічого робити.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.