Незважаючи на всі переваги телебачення, дехто називає його «марною тратою часу». Нас застерігають, щоби ми не піддавалися смертельній спокусі, а дехто з критиків навіть робить детальні записи всіх вбивств, актів насильства, злочинів на сексуальному ґрунті та нецензурних висловлювань у різних шоу.
Нижче наведемо кілька найбільш очевидних аргументів проти TV та ЗМІ, в цілому.
Нереальні образи
По телебаченню завжди показують «гарних людей», в них завжди досконала зачіска та макіяж. Воно проповідує нам, що людина високого росту гарніша за низьку, струнка за огрядну. Однак в реальному світі живуть реальні люди: з прищами, недосконалими зачісками та розміром одягу ХХХL, які також мають почуття та право на існування.
Нереальна реальність
Нерідко в фільмах показують як протягом десяти хвилин двогодинного фільму Джейк із батьком були друзями, але трапилося, що Джейк розбив батькову машину. Далі глядач стає свідком, як протягом години і 45 хвилин Джейк і батько кидають один в одного звинувачення та роблять все, щоби один одному насолити. Приблизно за три хвилини до завершення фільму Джейк раптом розуміє свою провину, він приходить до батька. Під ніс бурмоче: «Пробач мені, батьку». Натомість батько дарує йому у відповідь посмішку і все повертається на свої місця.
Недаремно такі сюжети ми називаємо вигадкою, бо в реальному житті все набагато є складнішим. В реальних життєвих обставинах розлюченому батькові знадобиться набагато більше часу, щоби заспокоїтися. В реальному житті друзі пошлють куди подальше, батьки відправлять в свою кімнату, а вчителі виставлять на посміховисько перед класом.
Готовий на будь-що заради рейтингу
Телеканали заробляють свої очки та бали на основі рейтингу. Тому деякі їхні представники вважають, що: чим більше оголених тіл, жорстокості та жахів вони покажуть, чим більше вони свою мову будуть пересипати грубими та нецензурними словам, то тим вищим буде їхній рейтинг. Коли перед керівництвом певного каналу постає вибір між великими грошима та моральність, то як, на твою думку, який вибір вони зроблять?
Стандарти падають
Чи помічав ти, що деякі люди готові дивитися все підряд? Чи не бувало з тобою такого, що ти сидиш, немов зачарований, перед телевізором і спостерігаєш за тим, як один сусід подає в суд на іншого сусіда за те, що його козел обгриз трояндові кущі? Чи, коли ми спостерігаємо за дівчатами з порожніми головами, які в доволі відкритих купальниках проходжуються пляжем? Ми морщимо носа, але так і не вимикаємо телевізор чи не перемикаємо телеканал. Ми часто говоримо: «Що сталося з телебаченням?». Можливо, тут варто в доречно запитати: «Що ж сталося з нами?». Якби ми перестали дивитися безглузді шоу, то канали перестали б їх транслювати. Пам’ятай, що крок за кроком, погані фільми та телешоу можуть зруйнувати сенсорні клітини твого мозку, як вода руйнує ґрунт.
Брак релігійної свідомості
Дослідження показують, що тільки в 11% випадків релігійні люди в ЗМІ показуються в позитивному світлі. Якщо, скажімо, дійовою особою в комедії є духовний служитель, то в 4 випадках із 5 він виявиться злорадною, нерозумною людиною, із заплямованим сумлінням. Чому так стається? Тому що більшість працівників індустрії розваг не вірять в Бога. Найперше правило написання сценаріїв говорить: пиши про те, що знаєш із власного досвіду. Якщо ж більшість сценаристів жодного разу в житті не переступали порогу Церкви, якщо вони не мають найменшого поняття, що таке особисті стосунки з Богом, то як можна очікувати, що вони створять реалістичні образи християн.
Стереотипи
На телебаченні існує стереотип не лише релігійних людей. Хіба ж усі люди є смішними та безпомічними? Хіба всі підлітки підглядають у вікна, де роздягаються дівчата? Хіба всі дівчата готові залишити напризволяще своїх сім’ю, друзів, як тільки перед ними відкриється нова перспектива романтичних стосунків? Якби телебачення було б твоїм єдиним джерелом інформації, то, напевно, ти так би і думав.
Отже, як бачимо, телебачення має як позитивний, так і негативний бік. Ти можеш навчитися отримувати користь від того, що бачиш, або ж бути серед тих, хто вбирає в себе все, що потрапляє до його кімнати та до його мозку з екрану.
Стен Кембпбел та Ренді Саузел. Не бачу злого, не чую злого
Фото: Рixabay