Кожну жінку створив Господь неповторною: з відповідним кольором очей, відбитками пальців, тембром голосу, фігурою, волоссям. Такою було воля Божа: «І сотворив Бог людину на свій образ; на Божий образ сотворив її; чоловіком і жінкою сотворив їх» (Бут. 1:27).
Вже з самого початку створення світу Господь бажав вдихнути в жінку дихання життя, надати Свій план для подальшого життя, дарувати надію та радість для кожного чоловіка. «Ти створив моє нутро, ти мене виткав в утробі матері моєї. Хвалю тебе, що сотворив мене так дивно; діла твої предивні, ти душу мою знаєш вельми добре. Кості мої не були сховані від тебе, коли постав я таємничо, коли мене творено в землі глибоко. Очі твої бачили мої вчинки, усі вони записані у твоїй книзі; і дні, що ти мені призначив, коли ані одного із них іще не було» (Пс. 139:13-16).
У Святому Письмі ми знаходимо трактування жіночої краси, дивлячись на праведних жінок: Сару, Ревеку, Рівку, де чимало раз говориться, що вони були красиві.
«Краса – річ оманлива, врода – марна; жінка, що Господа боїться, – така хвали достойна!» (Притч. 31:30). Жіноча краса – це не її заслуга та достоїнство, коли вона не має страху перед Богом. Проте, коли гарна жінка богобоязлива – її краса стає не тільки фізичною, але і духовною.
«Краса – річ оманлива, врода – марна; жінка, що Господа боїться, – така хвали достойна!» (Притч. 31:30). В цьому стиху ми бачимо дві якості краси без страху Божого: оманлива краса, марна врода.
Слово «краса» із єврейської мови «хен» – це «щось несправжнє, оманливе». Красу жінка також здобуває, користуючись одягом та різноманітною косметикою. Це все, що можна створити руками. І саме про це говорить стих: оманлива краса.
Слово «врода» із єврейської мови «йофі» – це не обман чи ілюзія, а те, що існує насправді. Це те, що всередині нас. Проте без страху перед Богом вона досить швидко зникає, знищується, приводить до спустошення та марноти. Жінка повністю належить своїй красі, вона, ніби рабиня чи заручниця її. Без внутрішнього та духовного змісту – в ній немає більше нічого, аніж її зовнішня краса.
Святе Письмо повідомляє, то Сара була дуже гарна, вона була прекрасна. Воно акцентує, на її особистості, на тому, що її зовнішня краса – це тільки відображення внутрішньої краси. Краса Сари – це відображення того, ким вона була.
Сара – це протилежність тій жінці, котра гарна тільки зовні. Пригадаймо собі історію з Авраамом, коли вони мандрували пустинею через різні країни, що тоді він їй сказав? «Скажи, що ти моя сестра, тому що ти дуже гарна». «І як наблизився він, щоб увійти в Єгипет, сказав до Сараї, своєї жінки: «Ось я знаю, що ти жінка гарна з виду» (Бут. 12:11).
Невже Авраам не бачив наскільки красива його дружина? Звісно, що бачив. Проте він думав, що її краса – несправжня, оманлива. І тільки після тривалого часу випробувань пустинею, в наметах, без води, в пісках та вітрів, він усвідомив, що краса Сари – справжня, внутрішня.
Під час довгого та тяжкого шляху людина доволі часто стає незграбною, брудною, проте вона зберігає свою внутрішню красу, не зраджуючи своїм принципам та вірі в Бога. Під час важкого шляху в жінки немає такої можливості клопотатися про свою красу, як в звичайному житті. Проте Сара залишилася прекрасною, не дивлячись на тяжкий шлях, і тоді Авраам зрозумів, що її краса – справжня, а не оманлива.
Бажаємо всім вам, дорогі жінки, піклуючись про свою зовнішню красу, не забувати про Бога, про ту місію, яка закладена на всіх вас від самого початку створення світу: бути поміччю для свого чоловіка. Щасти вам.
Фото: pixabay