З давніх-давен люди прагнуть дізнатися звідки взялося зло. Звідкіля злоба, ворожість, ненависть, грабежі, вбивства, різноманітні біди? Звідки взялися скорботи, хвороби, страждання, старість, смерть?
Дуже багато різноманітних здогадок та вирішень висуваються людьми: філософами, засновниками різних релігій, законодавцями, політичними вождями… Проте їхні відповіді на ці питання не знаходять загального визнання, вони не перевірені часом, не підтверджені життям та досвідом. Єдину правильну відповідь про причину зла у світі, про шляхи та методи боротьби з ним, ми знаходимо у Слові Божому.
Бог-Творець відкриває людям у Святому Письмі, що причиною усіх людських бід, катаклізмів та всякого зла є гріх. Крім нього немає зла. Гріх породжує два плоди: смерть та скорботу. Саме від нього всі вище перераховані людські біди.
Гріх – це переступ Божих Заповідей чи, як пише євангелист Іван, «… гріх є беззаконня» (І Ів. 3:4). Святий Іван Золотоустий наголошує, що гріх – це дія проти волі Божої. Гріх входить у світ через перших людей, які згрішили в раю (пор. Рим. 5:12, Бут. 2-3).
За словами преподобного авви Доротея, Бог сотворив людину на Свій Образ та Подобу, безсмертною, самовладною, прикрашеною різноманітними чеснотами. Проте людина послухала диявола, переступила заповідь, скуштувавши заборонений плід. Після чого її виганяють з раю.
Так почало вкорінюватися на землі зло та смерть. Ніде серед людей не залишилося справжнього богопочитання, всюди ширилося невідання та незнання Бога. Тільки окремі люди знали Бога: Ной, Авраам, Ісаак та інші патріархи.
Бог змилосердившись над Своїм створінням, дає Мойсею писаний закон, в якому одне дозволив, а інше – заборонив. Бог, давши людині закон, дає їй шанс та поміч у боротьбі із злом. Проте зло не виправилося, не зменшилося, не зникло. Гріх так міцно вкоренився в душі та тілі людини, що люди перетворилися на рабів диявола.
І знову Бог не залишив людини. Він посилає на землю Свого Єдинородного Сина, бо тільки Сам Бог може звільнити всіх від рабства гріха. За словами Григорія Богослова Бог стає Людиною, щоби подібне вилікувати подібним, душею душу, тілом тіло; бо Він у всьому, крім гріха, став Людиною. Ставши Людиною, Ісус відновив упалу людину, визволив її від влади гріха. Христос дає нам владу: «… наступати на зміїв, скорпіонів і на всю ворожу силу» (Лк. 10:19). Знаючи нашу неміч, Ісус дає нам Святі Тайни, Заповіді, Святе Євангеліє.
Слово Боже відкриває нам, що гріх виник внаслідок зловживання зі сторони перших людей, яким була дарована свобода. Будь-який гріх має дві особливості: зловживання свободою та зневага Закону Божого, спротив Богові. Нам не потрібно оправдуватися, що гріх – це наслідок наших недоліків чи недосконалостей. Гріх – це розгнузданість та розбещеність нашої волі, зневага Закону Божого. Християни, хоча в собі і мають схильність до гріха, проте їм даровані у вірі від Господа Ісуса Христа всі благодатні сили боротися з гріхом та перемагати гріх.
Святі Отці та подвижники вказують нам на чинники, які допоможуть уникати гріха. Святий Тихон Задонський навчає, що, насамперед, потрібно читати, слухати та жити Словом Божим. Воно вказує, що є гріхом, а що чеснотою, відводить від гріха і заохочує до чеснот. За словами апостола Павла: «Все Писання – натхненне Богом і корисне, щоб навчати, докоряти, направляти, виховувати у справедливості, щоб Божий чоловік був досконалий, до всякого доброго діла готовий» (ІІ Тим. 3:16-17).
Знову ж таки апостол говорить і про тих, хто не успадкує Царства Небесного: «Чи ж не знаєте, що неправедні Царства Божого не успадкують? Не обманюйте себе! Ані розпусники, ані ідолопоклонники, ані перелюбники, ані розгнуздані, ані мужоложники, ані злодії, ані зажерливі, ані п’яниці, ані злоріки, ані грабіжники – царства Божого не успадкують» (І Кор. 6:9-10).
Святий Дух обдаровує людей чеснотами, які допомагають у житті: «А плід Духа: любов, радість, мир, довготерпіння, лагідність, доброта, вірність, тихість, здержливість» (Гал. 5:22-23). Нам потрібно молитися до Бога, щоби подав нам ці плоди.
Також дуже важливо є читати та наслідувати життя святих, котрі своїм прикладом боролися та перемагали гріх. Насамперед, потрібно пам’ятати, що Бог знаходиться на будь-якому місці, Він всюдиприсутній, знає, про що ми думаємо та що робимо. З історії людського роду ясно бачимо, що Господь, хоча і милосердний, але справедливий Суддя. Пригадаймо всесвітній потом, який вигубив ціле людство, крім родини Ноя, а жителі Содоми та Гоморри також були спалені небесним вогнем, крім сім’ї Лота, а непокірні та непослушні ізраїльтяни були покарані в пустині смертю, коли Мойсей виводив їх із єгипетської неволі. Як бачимо, непокірні та зарозумілі люди, які відверталися від Бога, завжди отримували свою нагороду – смерть. Хоча завжди були і такі, хто тримався вірності Богу, хто боровся із гріхом та успішно перемагав його, отримуючи від Бога найбільшу нагороду – Царство Небесне.
Найважливіше є роздумувати про те, що Ісус Христос помер за наші гріхи, якими ми Його прибили до хреста. Допомагає у боротьбі проти гріха пам’ять про останні речі: смерть, суд Христа, ад і Царство Небесне. Від гріха також може оберігати пам’ять про незнання часу своєї смерті. Нам відомо, що ми помремо, але ми не знаємо про той час. Та й сам суд Христа, яким нас будуть судити, повинен стримувати нас від гріха. Той же Христос, Який страждав та помер на хресті за наші гріхи, Він буде судити нас за кожне слово, кожен вчинок. Вічні страждання чи Царство Небесне повинні нас будити до праведного життя. Через гріхи людина втрачає вічну радість та блаженство, а потрапляє у вічні та тяжкі муки з дияволом та його слугами.
Нам потрібно стримувати розум та пам’ять від гріха, пам’ятаючи, що під час здійснення самого гріха може людина померти. Такі приклади подає нам Святе Письмо: єгипетський цар, прагнучи повернути назад ізраїльський народ, помирає в бурхливих хвилях моря (пор. Вих. 14:27-28); Авесалом, син Давида, бажаючи вбити свого батька, сам безславно помирає (пор. І Цар. 18:24). Тай сучасний світ подає нам багато прикладів: перелюбник та блудник помирає на місці вчинення гріха, злодії та грабіжники помирають під час скоєння своїх скверних злочинів, беззаконники отримують за своїми ділами.
Смиренна молитва – це велика допомога в боротьбі із гріхом. Сам Христос нас навчав: «Чувайте й моліться, щоб не ввійшли у спокусу, бо дух бадьорий, але тіло немічне» (Мт. 26:41). До причастя Святих, Страшних, Животворящих Тайн нам потрібно приступати зі страхом та трепетом, пам’ятаючи, що вони повинні стати для нас не в суд і осудження.
Нехай для кожного із нас стануть потішаючими слова Христа під час Другого Приходу: «Прийдіть, благословенні Отця мого, візьміть у спадщину Царство, що було приготоване вам від створення світу» (Мт. 25:34). Та й см пророк Ісая підкреслює: «…ніяке вухо не чувало, ніяке око не видало іншого Бога, крім тебе, що стільки вчинив би тим, що на Нього уповають» (Іс. 64:3).
До грішників Господь скаже: «Ідіть від мене геть, прокляті, в вогонь вічний, приготований дияволові й ангелам його» (Мт. 25:41). І підуть вони на вічні муки, а праведники в Царство Небесне. Як бачимо, всюди в Слові Божому для нерозкаяних грішників приготовані різноманітні біди, а благочестивим – блаженство.
Нам, християнам, потрібно берегтися тимчасових насолод гріха, щоби не позбутися вічного блаженства і не потрапити у вічні муки, які не будуть мати кінця.
За книгою Г. И. Шиманского «Учение Святых Отцов о страстях и добродетелях».