Знищуйте все, що вбиває вашу любов до Бога

Ісус Христос визволив людину від рабства гріха, проте наше тіло чомусь і надалі шукає будь-яких можливостей, щоби чинити зло. Нам залишається тільки визволитися від гріховного рабства, слухаючи слів Господа: «Умертвляйте, отже, ваші земні члени: розпусту, нечистоту, пристрасті, лиху пожадливість, зажерливість – що є ідолопоклонство» (Кол. 3:5). З гріхом гратися не вийде, він не погодиться залишитися у клітці, з ним неможливі мирні переговори, він не піддається жодним вмовлянням та обіцянкам. Його потрібно вбити, викоренити, щоби він не вбив і не знищив нас.

Міри, котрі ми маємо прийняти у боротьбі із гріхом, торкаються питань життя та смерті: «Коли живете за тілом, то помрете. Як же ви духом умертвляєте тілесні вчинки, будете жити» (Рим. 8:13). Ціна досить висока, бо гріх не бажає простого співіснування, він прагне господарювати над нами й нашою душею.

Апостол Петро благає нас: «щоб ми стримувалися від пожадливостей тіла, які проти душі воюють» (І Петр. 2:11). Доки ми живемо у цьому світі, доти гріх буде намагатися і робити все, щоби підірвати нашу любов до Бога. Тому ми повинні робити все можливе і неможливе, щоби вбити та розпрощатися із гріхом. Адже любов до Бога не може існувати разом із любов’ю до гріха. Ми або вбиваємо гріх і розпалюємо свою любов до Бога, або знищуємо любов до Бога і прославляємо гріх.

Чому ж тоді ми не бажаємо розпрощатися із гріхом?

Що нас стримує від того, щоби вбити свій гріх? Чому ми не прагнемо позбутися гріха та навернутися до Бога?

Тому, як не дивно це буде звучати, що ми любимо гріх.

Ми бажаємо любити Бога, ми шукаємо можливих шляхів до Бога, ми відвідуємо Христову Церкву, ми молимося, але все ж таки продовжуємо любити гріх. Нам незрозуміла ця любов, але все ж таки ми любимо гріх. Можливо, гортаючи порнографічні зображення, ми вбиваємо свій час та нудьгу. Обійми коханця переконують вас у значущості та цінності, нехай тільки на одну ніч. І ці зайві ковтки спиртного облегшують ваші взаємовідносини у сім’ї. Таємнича привабливість забороненого плоду занадто спокуслива. І все, що ми любимо у гріху, те все вбиває, знищує, руйнує нас.

Тому, що вбити гріх занадто боляче для нас.

Одна історія розповідає про мандрівника, котрого замучила червона ящірка, котра символізувала пристрасть. Ця ящірка сиділа в нього на плечі і шепотіла на вухо, закриваючи собою світло. Ангел запитав мандрівника, чи хоче він позбутися її, і той дав ствердну відповідь. Проте, коли ангел схопив ящірку за горло, вона забилася у його руках, а мандрівник закричав: «Ви ж робите мені боляче». На що ангел відповів: «Я й не говорив, що тобі не буде боляче. Я сказав, що не дозволю ящірці вбити тебе».

Якщо ми вбиватимемо гріх, то це спричинить нам неймовірний біль. Ми відчуватимемо сором, розумітимемо наслідки своїх вчинків та дій, слів та думок. І це потрібно з гідність витерпіти, щоби отримати Божу любов та допомогу.

Тому, що ми забули про ціну.

Хоч ізраїльський народ розпочав свою мандрівку в Обіцяну Землю, проте їхні душі були звернені назад, в Єгипет. Вони дивилися на своє рабство через рожеві окуляри: «Пригадуємо собі рибу, що задарма їли в Єгипті, огірки, дині, пір, цибулю, часник; а тепер душа наша прагне: нема нічогісінько, сама лише манна перед нашими очима» (Числ. 11:5-6). «Ми сиділи, було, круг казанів з м’ясом та їли хліба досхочу! А то вивели ви нас у цю пустиню, щоб голодом поморити всю громаду» (Вих. 16:3). Гріх спокушає нас, примушує думати про нього, сумувати за ним. Він переконує нас, що приносить насолоду та радість. Він підбурює нас чинити погані вчинки та дії, запевняючи, що в цьому немає нічого поганого. І з цього починається наша дорогу відходу від Бога.

Необхідний дар.

Для боротьби із гріхом нам потрібен буде дар від Бога, бо власними силами ми не зможемо нічого зробити. Нам потрібно молитися, щоби Він показав нам красу Своєї присутності: «Одного в Господа прошу, одного я благаю: жити в домі Господнім по всі дні життя мого, щоб бачити красу Господню і віддаватись роздумам у його храмі» (Пс. 27:4). Просити Його навчати нас уповати на вічні добра, котрі знаходяться у Нього: «Ти мені стежку життя покажеш, повноту радощів, що в тебе; блаженство по твоїй правиці вічне» (Пс. 16:11). Просити Його допомогти нам віднайти Христа, Котрий «витерпів хрест, на сором не звертаючи уваги, і який возсів праворуч Божого престолу» (Євр. 12:2). Немає нічого найдорожчого, аніж спілкування та близькість із Богом. Тому прагнімо вбити наш гріх, щоби він не вбив нас і не відвернув назавжди від Бога.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *