Напевне, не знайдеться такої людини, яка б не читали фантастичний твір Дена Брауна “Код Давінчі” чи не бачили однойменного фільму. Ден Браун стверджує, що Ісус Христос був одружений із Марією Магдалиною та мав дітей.
Ще одна подібна псевдонаукова історія з’явилась на каналі Діскавері. Відомий режисер Джеймс Камерон стверджує, що в Ізраїлі нещодавно знайшли гріб. Режисер переконаний, що у цьому гробі похований Ісус, його дружина Марія Магдалина та їх син Юда. На підставі цього факту Камерон робить висновки, що Ісус не був Богом, не Воскресав із мертвих, не Возносився на небо.
Що спільного між Деном Брауном, Джеймсом Камероном і Святими Отцями І Вселенського Собору, пам’ять яких ми відзначаємо сьогодні? Усі вони намагаються відповісти на питання: «Ким був Ісус Христос?». Перший Вселенський Собор протистояв єресі пресвітера Арія. Як Браун і Камерон, так і Арій вчив, що Ісус не був Богом рівним Богу Отцю, а істотою, створеною в часі.
В смуті, яка появилася в Церкві внаслідок аріанської єресі, сплелися воєдино чимало питань. Це дало поштовх великим богословським суперечкам, розв’язати які потрібно було п’ять довгих століть в церковній історії. Боротьба за Істину була складною та тяжкою, бо в ній брала участь і державна влада.
Про чотири століття можемо сказати, що це найдраматичніших та найтрагічніший вік в історії Церкви. Все почалося з того, що Арій, вчений олександрійський пресвітер та проповідник, розпочав навчати, що Христос, бувши Божим Сином, повинен бути визнаним таким, що має початок в часі та є одним із творінь Божих. Він народжений Богом для творення світу як знаряддя цього творення, тому був час, коли Його не існувало. І відповідно Син Божий цілком відрізняється від Отця і неподібний до Нього.
Вчення Арія знайшло багато послідовників, як серед простого народу в Олександріїї, так і серед єпископів та духовенства. Серед яскравих представників прихильників Арія можемо виділити двох видатних діячів Східної Церкви: Євсевія Кесарійського (+339) – високоосвічений історик Церкви, вихованець школи в Кесарія, яка була заснована Орігеном, Нікомедійський єпископ Євсевій (+341).
В Олександрії проти таких поглядів виступив весь клир, очолюваний єпископом Олександром (+328) та його диякон Атанасій. Ці богословські суперечки наскільки набули поширення, що в них було втягнуто майже все християнське населення імперії. Імператору Константину необхідне було єдинство Церкви. Спочатку він намагався ці суперечки заглушити за допомогою листів до головних противників: Олександра та Арія. Проте це ні до чого не привело. Так що в 325 році він скликає І Вселенській собор в Нікеї, в Малій Азії.
В його літньому палаці зібралося біля 250 єпископів звідусіль. Потрібно собі тільки увити, що означало для Церкви після трьох віків гонінь звернення самого імператора. Імператорський двір стає, наче магнітом, для різних християнських радників імператора.
Вселенським цей собор був не по числу єпископів, бо Передання говорить, що соборових Отців було тільки 318, але за своїм задумом та значенням.
Дійсно, вперше після століть, напівпідпільного існування зібралися єпископи із усіх частин Церкви, багато з них мало ще на собі сліди ран та мук, які вони отримали при Діоклетіані. Розкіш прийому, торжественні зустрічі єпископів, ласка та доброта імператора посилювали впевненість в тому, що розпочинається нова епоха, в якій Христос переміг світ.
Константин відкрив засідання собору, на якому він виступав як посланець Бога. Його промова переконливо продемонструвала те, що його турбувало – встановлення церковної єдності: «Внутрішні чвари в Божій Церкві видаються для нас більш тяжкими та небезпечними, ніж війна».
І Вселенський собор підписує Символ Віри, визнаючи Бога істинного від Бога істинного, народженого, нествореного, єдиносущного Отцю. Арій з деякими своїми єпископами передається анафемі та висилається, його твори були спалені, а всі, хто зберігали будь-який його твір піддавалися смерті.
Під час цього собору також було прийнято час святкування Паски, який існує і по сьогодні.
Хоча лжевчення Арія і було засуджено, проте його наука тільки розпочала набирати своїх обертів. Аріанство продовжували підтримувати різні імператори. Вже Константин наказує повернути Арія, а Євсевія висилає, бо той порушує спокій. Констанцій повністю знаходиться під владою Євсевія Нікомедійського, який зійшов на престол після вбивства своїх двох братів, прагне насадити аріанство і на Заході. Не тільки Константинополь, але увесь Захід стає аріанським. І тільки Рим та західні єпископи стають спасителями істинної віри.