Подію, про яку говорить євангелист Марко (Мк. 11:15-19) ми звикли розуміти як очищення Храму. Тобто мається на увазі, що настав такий час, коли Храм був занечищеним, спрофанованим. І саме цю профанацію ми вбачаємо у торгівлі, яка відбувалась на території Храму. Ось і прийшлось Христові очистити його від торговців, щоб він краще виконував свою роль.
Та чи насправді так? Давайте спробуймо роздумати.
В часи Ісуса, тай із сміливістю можемо сказати, що і до Ісуса, Храм в Ізраїлі був єдиним місцем, де приносились жертви, а тому не дивно, що в Храмі повинен був бути запас придатних для цього тварин та птахів. Не думаю, що в історії Храму був якийсь такий період, що поклоніння в ньому було «чистим» від комерційної діяльності. До Храму тягнули паломники звідусіль, тай не дивно, що вони із собою приносили різні гроші, рівно ж, як крім грошей їм потрібні були і жертвенні тварини.
Храм був тим місцем, де Богу приносились жертви. Ці жертви для Ізраїльського народу та для Ізраїлю були просто необхідними. За свідченнями Йосифа Флавія саме відмова прийняти жертвоприношення римлян стало знаком того, що розпочнеться повстання. Відкинувши жертву римлян, вони тим самим відкинули жертву самого Цезаря.
Міняйли, про яких згадує Марко, це, напевне, ті, хто обмінювали гроші паломників на ті монети, які приймались в Храмі. По якому курсу це відбувалось не знаємо, хоч можна погодитись із думкую, що гроші були Божі, храмові, а курс міг бути безбожним. Звісно, що вони за свої послуги брали певну плату, ну і чому ми мали б їх звинувачувати, що за свою роботу вони отримували винагороду, якщо і самі теж не хочемо безкорисливо, за просто так працювати чи віддати комусь свій час.
Та й продавці потрібні також були для функціонування Храму. Уявімо собі: людина мандрує із Галилеї до Єрусалимського Храму, щоб там принести жертву. Для багатьох було простіше власного голуба продати на місцевому ринку, щоб потім у Єрусалимі при Храмі купити непошкодженого, перевіреного, такого, що годиться приносити у жертву. У дорозі птах чи тварина могли захворіти чи, взагалі, загинути та й за перевірку чи ця тварина, чи птах підходить для жертви приходилось платити в будь-якому випадку.
Якби там не було, нам слід усвідомити, що згідно Закону Мойсея голуби та горлиці були жертвою всепалення за порушення ритуальної чистоти, як особисті жертви, та як спокутні жертви за гріхи для малозабезпечених, тому й не дивно, що при Храмі був чималий запас голубів та горлиць. Якщо потрібно виконувати заповіді, якщо необхідно приносити жертви, той необхідно було здійснювати операції купівлі-продажу біля Храму. Виступати проти цього – це виступати проти самої практики жертви у Храмі. Звичайно, що критикувати будь-кого, хто має справу із грошима та товаром досить легко, а якщо при цьому ще згадати, що священики Другого Храму підозрювались у нечесності, то для багатьох стає зрозумілим те, що Христос вчинив: столи перевернув, а декого прогнав…
Ці події, які відбулись у Храмі, про які говорить Марко, слід краще розглядати як символи, але тут перед нами постає нове питання: символи чого?
Будьмо реалістами: Ісус не зміг зупинити повністю торгівлю у Храмі, так само Він не зміг зупинити хоч на короткий час храмову службу, тобто жертвоприношення, щоб це зробити потрібен був би цілий військовий загін. Вслід за Е. П. Сандерсом можемо погодитись, що перекидання столів може служити символом руйнування. На його думку, якщо б Христос хотів подати символ очищення, то використав би воду чи омовіння. Перекидання бодай одного стола може означати руйнування.
Ті, які бачили ці події були очевидцями як Христос перекинув столи. Напевне, в цьому бачили напад Ісуса на храмову службу. Тут кожен, хто вірив, був ображений, бо Храм – це місце, де ввесь Ізраїль і кожен ізраїльтянин, зокрема, повинен приносити спокутні жертви за свої гріхи. Беззаперечно, Ісус знав, що жертви приносяться на вимогу Бога, знав, що для цього потрібна хоч якась торгівля, а тому ці події в Храмі мали б вказувати сучасникам Христа, що «напад» на Храм відбудеться вже досить скоро, а за ним не забариться і саме руйнування Храму.