Ну що там із томосом???

Огляд релігійного життя за минулий тиждень (22-28 жовтня 2018)

Не все так гладко у «Датському королівстві», хоча й надалі панує істерія навколо томосу: одні себе втішають думкою, що автокефалія вже практично надана, інші говорять нам, що це справа кількох тижнів. Насправді виглядає так, що наверх повилазили старі проблеми: як об’єднана церква буде називатись, який буде мати статут та найосновніше, хто її очолить. Саме ці питання стануть викликом для теперішніх очільників УПЦ КП та УАПЦ. Я б сказав, що це буде своєрідним екзаменом на зрілість як для очільників цих церков, так і церковних спільнот, назагал. Наразі виглядає так, що згоди не так вже й легко досягнути.

Так у інтерв’ю телеканалу Еспресо митрополит Макарій, предстоятель Української Автокефальної Православної Церкви (УАПЦ), заявив, що йому, наразі не відомо, якою буде назва нової Церкви, нічого йому й невідомо про спільний статут. З його слів можемо зробити висновок, що також не відомо, яким буде устрій майбутньої церкви – “патріарший чи митрополичий”. Як заявляє сам митрополит Макарій, що в нього є тепер чимало сумнівів щодо успішності об’єднавчих процесів серед українського православ’я.

Для митрополита Онуфрія (УПЦ МП) справа томосу, взагалі не важлива, бо, на його переконання, ми і так живемо в останні часи. Про це він сказав, перебуваючи у Луцьку 23 жовтня 2018 р. «Сьогодні мене питають люди: що твориться сьогодні твориться в церкві? То я, щоби не говорити вам дуже багато, я скажу такі слова: що ми живемо в останні часи. І це не є мій висновок. Про це говорить все: і нафта, яка закінчується, і руди всякі, і вода прісна, яка закінчується. І багато-багато інших явищ, які у природі, якими людина живе, ресурси закінчуються».

Для нього томос – це казна-що і не зрозуміло для чого: «А що сьогодні Томоси якісь там обіцяють, непонятно шо… Ми маємо всі свободи і незалежності, церковні, адміністративні. Ми самі робимо все, як вважаємо за потрібне. Але ми маємо молитовні зв’язки з усіма православними, і з Росії, і з Америки, і з Греції… І ці зв’язки не можна рвати в угоду комусь. Якщо ми порвемо молитовні зв’язки, ми перестанемо любити один одного, перестанемо бути християнами. І тоді що за користь з нашого життя, якщо ми не будемо християнами? Ми будемо чадами загибелі, а Господь хоче, щоб ми були чадами спасіння».

Досить дивно чути слова із уст митрополита УПЦ МП про молитовні зв’язки із усіма православними … з Росії, і з Америки, і з Греції… І що  ці зв’язки не можна рвати в угоду комусь. Коли РПЦ кілька днів перед цим заявило, що перериває євхаристійне спілкування із партріархом Варфоломієм. Для того, щоби не увійти у ступор, я для себе цю ситуацію можу пояснити двояко. Або владика напередодні читав Орвела, де війна – це мир, свобода – це рабство, тому для нього розрив євхаристійного спілкування – це, насправді, укріплення зв’язків між православними. Або владика нічого не знає про Священний Синод Російської Православної Церкви та його рішення, котрий проходив 15 жовтня 2018 року в Мінську. Або ще третій варіант владика просто лукавить…

Ну, і як нам не згадати про ще одного представника українського православ’я, про Філарета. На цьому тижні він, у дусі християнської покори та смирення, заявив, що готовий очолити Українську Помісну Православну Церкву. Правда, додав, якщо йому це довірить Архієрейський собор. Ви знаєте, я став свідком, коли обирались два папи: Бенедикт ХVІ та нинішній папа Франциск, про те я не пам’ятаю, щоб хтось із учасників конклаву, щоб хтось із кардиналів заявляв перед пресою, що саме він готовий очолити Католицьку Церкву, правда, якщо мене оберуть. Також не пригадую, щоб хтось із учасників конклаву міг сказати подібно до Філарета, що не може сказати, хто міг би бути йому конкурентом на виборах очільника Помісної Церкви, але й поступитись власними амбіціями також не готовий.

Розв’язок цієї ситуації митрополит Макарій (УАПЦ) бачить в тому, що патріарх Варфоломій надає томос та призначає митрополита для України. Але тоді виникає питання: чи це є Автокефалія???

Філарет у свою чергу заспокоює Макарія, що всі питання, які його турбують вирішаться на об’єднавчому соборі.

Хочу навести трошки статистики станом на 1 січня 2018 року: в Україні було 5167 релігійних громад УПЦ КП та 1167 релігійних громад УАПЦ; в УПЦ КП 3640 священнослужителів, у той час як в УАПЦ 693. Зрозуміло, що для Філарета об’єднавчий собор – це поглинання УАПЦ. Ну і, звичайно, що з позиції більшості він не бачить жодного кандидата на роль патріарха, окрім самого себе. Сам Філарет зазначає, що від УПЦ КП очікується 40 архієреїв, котрі візьмуть участь у роботі об’єднавчого собору, від УАПЦ – 14 архієреїв, «і невідомо скільки буде від Московського патріархату: чи буде 10, чи буде більшість».

Дивно звучать заяви спікерів УПЦ КП та УАПЦ. Так, речник УПЦ КП, Євстратій (Зоря), в коментарі журналістам УНІАН заявив, що в УПЦ КП докладають усіх зусиль, щоб цей об’єднавчий собор відбувся «це процес багатосторонній, відповідно, ми не можемо ні коментувати, ні публічно обговорювати ті робочі моменти, які є… В будь-якому разі процес консультацій відбувається, і ми зі свого боку як церква Київського патріархату робимо все, щоб цей процес займав не місяці, а за кілька тижнів міг би бути довершений» .

У свою чергу владика Афанасій (Шкурупій), архиєпископ Харківський і Полтавський УАПЦ, звернув увагу на те, що ніяких консультацій щодо спільного собору між УПЦ КП і УАПЦ наразі не ведеться. Це він написав на своїй сторінці у Facebook.

А ще проти томосу ополчились не тільки в РПЦ, але і російські мусульмани. Про це повідомляє 24 канал: муфтій РФ виступив проти надання автокефалії Україні, і заявив, що це “суперечить божому задуму”.

Тим часом РПЦ проводить збори, щоб засвідчити вірність митрополиту Онуфрію та патріарху Кірілу, такі вже збори пройшли в Луцьку та Одесі.

На цьому тижні відбулась ще одна подія, на яку звернули досить мало уваги: загальнонаціональні ЗМІ: Інститут релігійної свободи представив доповідь «Свобода віросповідання під прицілом: російський терор на окупованих територіях Східної України». «Закони» самопроголошених республік використовуються для боротьби із релігійними організаціями, окупаційна влада на контрольованих нею територіях Донецької та Луганської областей впроваджує таку ж релігійну політику, як і в самій Росії. Із текстом доповіді можна ознайомитись тут.  Я ж зацитую з цього документа кілька тез:

“Віра одна – вона Православна. Я в руки брав зброю для того, щоб у нас була православна держава”. Так бойовик самопроголошеної “ДНР” прокоментував кореспонденту VICE News у березні 2015 року своє ставлення до інших конфесій. Він додав, що не дозволив би повернутися у свої храми і молитовні будинки “ні баптистам, ні єговістам, ні католикам, ні греко-католикам”.”

Сьогодні більшість релігійних громад в окупованих районах Донецької та Луганської областей, за виключенням православних громад Московського Патріархату, нині змушені припинити свою релігійну діяльність або суттєво обмежити її та діяти у підпіллі.

Болить, що у той час, коли довкола томосу піднято скільки шуму, а дехто вже приміряє на себе патріаршу мантію та титул, їхні священики та вірні загнані у підпілля, не можуть відкрито молитись. Складається, що про християн на окупованих територіях забули.

фото artfile.ru

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


Warning: call_user_func_array() expects parameter 1 to be a valid callback, class 'rtTPGFrontEnd' does not have a method 'tpg_custom_css' in /home/dyhdzvin/dyhdzvin.org/www/wp-includes/class-wp-hook.php on line 286