Розповіді про Різдво наповнені світлом. У Матея, в нічному небі, сяє Вифлеємська зоря, котра вказує волхвам шлях до того міста, де народився Ісус. У Луки, темряву ночі розриває сяйво слави Господньої, коли Ангели сповіщають про народження Ісуса пастухам, що стерегли свої стада. Крім того в Луки з’являються образи світла: «Завдяки сердечній милості нашого Бога, з якою зглянулось на нас Світло з висоти, щоб освітити тих, що сидять у темряві та в тіні смертній, щоб спрямувати наші ноги на дорогу мир» (Лк. 1:78-79); Ісус є «Світло на просвіту поганам, і славу твого люду – Ізраїля» (Лк. 2:32)
Світло та темрява займають важливе місце в християнському розуміння Різдва. Ісус народжується в темряві, це не історичний час, не фактичний день народження Ісуса, але метафоричний, священний, символічний час. В глибині найдовшої ночі року, в повній темряві народжується Ісус. Він є тим істинним Світлом, яке просвітлює кожну людину (пор. Ів. 1:9).
Ніч та темрява мають досить багатий символічний смисл. В темряві ми не бачимо або бачимо досить погано, тому і не дивно, що ніч та темрява асоціюється в нас з поганим зором та сліпотою. В темряві легко загубитися, коли, не бачучи шляху ми постійно спотикаємося, в сутінках нам страшно, вночі ми спимо і не знаємо, що відбувається поруч із нами. Ніч пов’язана із зимою, в цей час ночі довгі, земля холодна. Ніч пов’язана із смертю: країна мертвих – це земля, покрита темрявою.
Тому і не дивно, що наші предки цінували світло дня. Вони раділи світанку, поверненню довгих днів після зимового сонцестояння, тому і не дивно, що практично у всіх релігіях ми бачимо образи, пов’язані із світлом.
Світло в Старому Завіті
Увесь Старий Завіт наповнений образами світла. Біблія починається із розповіді про створення світу, де в першу чергу Бог створює світло. Ось, що відбувається в перший день творіння: «І сказав Бог: «Нехай буде світло!» І настало світло. І побачив Бог світло, що воно добре та й відділив Бог світло від темряви. Назвав же Бог світло – день, а темряву назвав ніч. І був вечір і був ранок – день перший» (Бут. 1:3-5).
При чому – це не світло сонця, місяця чи зір, бо всі світила були створені тільки на четвертий день. Швидше за все тут йде мова про якесь світло, котре існувало до сонця, місяця та зір.
В П’ятикнижжі дуже часто світло є символом присутності Бога. Образ світла ми також знаходимо в словах Псалмів: «Слово твоє – світильник перед ногами в мене, світло на моїй стежці» (Пс. 119:105). В першій частині книги Ісаї, пророк описує прихід ідеального царя, як прихід світла: «Народ, що в пітьмі ходить, уздрів світло велике; над тими, що живуть у смертній тіні, світло засяяло» (Іс. 9:1). З подальших слів видно, світло велике, котре сяє в країні «смертної тіні» означає народження прекрасного Царя-Месії, котрий принесе людям справедливість та мир.
Світло в Новому Завіті
Книга Діянь розповідає нам про подію, яка докорінним чином перемінила ціле життя апостола Павла. На шляху в Дамаск Павло зустрів воскреслого Христа як світло. Апостол в своїх посланнях постійно використовує образи світла: «Бо Бог, який сказав: «Нехай із темряви світло засяє», – він освітлив серця наші, щоб у них сяяло знання Божої слави, що на обличчі Ісуса Христа» (ІІ Кор. 4:6).
Так само в Євангелії від Івана образ світла та темряви займають найважливіше місце. Іван, як і автор Книги Буття, свій пролог починає словами «на початку, споконвіку». На початку існувало Слово. І воно не було просто з Богом, але Воно було Богом. І дальше ми бачимо образи світла: «У ньому було життя, і життя було – світло людей. І світло світить у темряві, і не пойняла його темрява» (Ів. 1:4-5). І нижче Іван продовжує: «Справжнє то було світло – те, що просвітлює кожну людину. Воно прийшло у цей світ» (Ів. 1:9). Під «Світлом» тут розуміємо Ісуса.
У Івана немає історії про народження Ісуса, однак цей уривок в буквальному сенсі замінює Різдво: воплочення та поява Ісуса – це прихід «Світла, що просвітлює кожну людину».
Образ світла та темряви є присутнім не тільки в пролозі Євангелія від Івана, але цю тему ми спостерігаємо в цілому Євангелію. Для Івана Ісус є «світлом світу» (пор. Ів. 8:12; 9:5).
Образ світла в Матея
Матей використав символіку світла в розповіді про Вифлеємську зорю, котра вела мудреців до того місця, де народився Ісус. Практично щороку напередодні Різдва в ЗМІ появляються повідомлення про те, що хтось знайшов пояснення феномену Вифлеємської зорі. Найбільше там мова іде про комету чи про так званий парад планет, чи про народження нової зорі.
Проте ці спроби віднайти астрономічне пояснення цієї події відводять нас тільки вбік. Зоря у Матея не просто сяє на небі, але вона переміщується. При тому вона спочатку привела волхвів до Єрусалиму, а потім рушила на південь в сторону Вифлеєму: «…і стала зверху, де було Дитятко» (Мт. 2:9). Таким чином вона вказала на місце, де народився Ісус з точність сучасного GPS. Це не комета і не парад планет, і не нова зоря, і не астрономічний феномен, але бажання показати, що з народженням Ісуса у світі появляється світло, сяйво якого притягує до себе язичницьких волхвів.
Зазвичай, в християнській традиції говорять про трьох волхвів, котрих називають царями. Однак Матей нічого не говорить про їхню кількість чи про їхню царську гідність. Найймовірніше, передання про трьох мудреців пов’язане із трьома дарами: золотом, ладаном та смирною. А уява про їхню царську гідність була породжена пророцтвом пророка Ісаї: «Устань, засяй! Зійшло бо твоє світло, слава Господня засяяла над тобою!… Народи йдуть до твого світла, царі до сяйва твого блиску» (Іс. 60:1,3). Тут бачимо, що до світла, яке походить із Єрусалиму, приходять царі, а нижче згадані і дари: «…золото й ладан, звістуючи хвалу Господню» (Іс. 60:6).
Волхви названі словом «magi», а в однині це слово «magus», але це не чаклуни в нашому розуміння. Це люди, які мають мудрість та знання. Швидше за все «magi» – це люди, котрі володіли не тільки земною мудрістю.
У Матея «magi» приходять із Сходу. Він не говорить нам з якої саме країни вони прийшли, бо для нього це не важливо. Для нього важливо, що вони погодять із поган. І ці волхви, від імені своїх народів, ідуть за Ісусом і приклоняють перед Ним коліна та віддають Йому почесті. Народи, в Царі Юдейському, що народився визнали свого власного Царя.
Народження Ісуса в темряву приносить світло, але темрява намагається це світло погасити.
Буде помилкою, якщо ми будемо стверджувати, що Матей говорить про історичні факти. Швидше за все це розповідь говорить про метафоричну істину, істину притчі.
Ми, християни, можемо дати позитивну відповідь на наступні питання:
Чи був Ісус світлом, що світить в темряві? Так, був.
Чи хочуть іроди цього світу загасити це світло? Так.
Чи продовжує Ісус світити в темряві сьогоднішнього світу? Так
За книгою: Маркус Борг. Джон Кроссан «Тайна рождения Иисуса»