Коротка Історія Сотворення 2

або Навіщо Бог мене створив?

продовження

Падіння

Щастя в людській сім’ї вимагає деяких очевидних умов. По-перше, люди повинні хотіти бути щасливими. Нікого не можна зробити щасливим у відношенні до інших без його свобідної волі. Ніхто не може дати сімейного щастя жінці, яка просто не хоче одружуватися – яким би ідеальним не був її наречений. По-друге, щастя передбачає особисте зростання – ми змінюємося, робимося іншими, щоб вмістити це щастя. А ростемо ми, приймаючи рішення, проявляючи свою свободу; ми вибираємо між вірністю і зрадою, турботою про інших і примхливим егоїзмом, довірою Богові або відмовою Йому довіряти.

Ми не станемо чесними і вірними, поки у нас не буде можливості проявити чесність (тобто мати можливість вкрасти – і не зробити цього) або вірність (тобто мати можливість піддатися зраді – і відмовитися її здійснювати).

Але оскільки ми володіємо справжньою свободою і самі є авторами своїх рішень, ми можемо вибрати і помилковий шлях. Ми можемо вибрати нещастя. І наші прабатьки зробили саме це. І ми продовжуємо це робити зараз. Все наше буття несе на собі печатку катастрофи космічних масштабів, яку Церква називає гріхопадінням. Саме ця катастрофа є причиною усього зла – всього болю, горя, розгубленості і відчаю нашого світу. Гріх – не просто поганий вчинок чи сукупність поганих вчинків; це глибоке псування самої людської природи, яка проявляє себе в конкретних актах зла, як, наприклад, алкоголізм проявляє себе в конкретних актах випивки. Іноді віру в зіпсованість людини і світу називають «похмурою». Насправді, вона сповнена світлої надії – ми вважаємо, що нинішній стан світу і нас самих ненормальний, що ми створені для чогось набагато кращого, що в основі реальності лежить Божа любов, яка створила нас для безмежного щастя, а нещастя, пережиті людьми зараз, є проявом глибокого неналежного стану світу. І ми віримо в те, що цей стан буде виправлено.

Спокута (відкуплення)

Спокута – дуже широке і багатозначне поняття. Ми говоримо, що хтось спокутував свою провину, коли він зробив щось, що дозволяє виправити наслідки його вчинків і відновити його відносини з людьми. Наприклад, злочинець відбув належне йому покарання, погана людина виправилася і доклала зусиль до того, щоб загладити заподіяне ним зло, той, хто завдав матеріальної шкоди, повністю за неї розплатився. Але в спокуті, коли в неї втручається Бог, з’являється і інша сторона – воно не просто нейтралізує наслідки вчиненого зла, воно перетворює їх у грунт, на якій росте нове добро. Один із прикладів ми можемо знайти в Біблії: це історія Йосипа, якого брати із заздрості продали в рабство в Єгипет, де він після низки подій посів високе становище при дворі фараона і, завдяки свій вірі і передбачливості, врятував безліч життів, у тому числі – своїх братів. Як говорить він своїм братам: «Ви зло задумали на мене, але Бог обернув це на добре, щоб зробити так, як воно й є сьогодні: спасти життя багатьом людям» (Бут. 50,20).

Я знаю чоловіка, який був великим наркоманом – він завдавав великої шкоди собі і тяжке горе своїм рідним. Він ішов звичайним шляхом: від рідкісного вживання до все більш частого, від менших доз – до великих, від відносного життєвого благополуччя – до повного розорення і конфліктів з законом. Настав, проте, момент, коли він зрозумів, що помре, і то дуже скоро. Тоді він заволав до Бога про спасіння і звернувся за допомогою – духовної та медичної – у подоланні свого пороку. Зараз він вже давно не вживає наркотики і працює в організації, яка надає допомогу наркоманам. Його власний страшний досвід дає йому можливість допомагати іншим людям, які знаходяться в такому ж стані. Зло, яке він скоїв у своєму житті, було не просто прощене і забуте після того як він покаявся і навернувся до Бога, – досвід його подолання виявився фундаментом для добра, яке інакше він не міг би вчинити. Бог здобуває перемогу над злом не тим, що абсолютно не дає йому відбутися (це означало б позбавити створений світ самостійності, а людей – вільного вибору), а тим, що припиняє зло, а його наслідки повертає на добро. Бог трудиться над порятунком занепалого світу – багатьма, часто невідомими нам і таємничими шляхами. Але центральні події історії спасіння нам добре відомі – вони відбулися близько двох тисяч років тому на Близькому Сході, в Палестині.

Їм передує довга підготовка – Бог обирає Собі народ, стародавній Ізраїль, громаду вірних, яким Він відкривається як єдиний і єдиний Бог, Творець усього сущого. Він довго веде цей народ і терпляче вчить його відкидати помилкових язичницьких богів і зберігати вірність тільки Йому. Він також обіцяє через пророків прихід Спасителя, який визволить людей від зла і гріха та покладе початок месіанської ери – ери відновленої близькості між людьми і Богом, ери миру і гармонії. Про все це дуже докладно оповідає частина Біблії, яку ми називаємо Старим Завітом; а Новий Завіт починається з події, заради якого все це відбувалося. Віра старозавітного Божого народу досягає своєї вершини в Діві на ім’я Марія, Тієї, яку, за пророцтвом, ублажать, тобто благословлять і прославлять, всі покоління, бо вона стане Матір’ю Господа.

Через Неї сам Бог входить в створений Ним світ, входить Людиною на ім’я Ісус з Назарету. Він стає немовлям, дитиною, юнаком, чоловіком. Бог – Син стає Сином Людським, людиною, у всьому подібною до нас, окрім гріха. Він входить в нашу історію зсередини, як один з нас, щоб – як каже Він сам: «… щоб служити й віддати своє життя як викуп за багатьох» (Мк. 10,45). Ми не можемо відкупити себе, загладити свої гріхи, відновити наші відносини з Богом – це робить сам Бог в особі Ісуса Христа. Праведність проявляється у випробуваннях; гранична праведність – перед обличчям граничного зла. Любов Божа билася за нас – і перемогла – коли ми зненавиділи її і розіп’яли. Як говорить апостол Павло: «Христос бо, тоді як ми були ще безсилі, у свою пору, помер за безбожних. Воно навряд чи хто за праведника вмирає; бо за доброго, може, хтось і відважився б умерти. Бог же показує свою до нас любов тим, що Христос умер за нас, коли ми ще були грішниками» (Рим. 5,6-8).

Найбільший жах і трагедія – зрада і вбивство Сина Божого – обертається найбільшим торжеством – Його воскресінням. Бог перетворює смерть на життя, поразку на перемогу, безутішну скорбота – у вічне тріумфування. Сили гріха і зла проти своєї волі служать лише розкриттю любові Божої – тепер ми знаємо Бога не тільки як Творця і Промислителя, але і як Відкупителя.

за матеріалами: http://www.foma.ru

продовження пізніше

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *